ПОСТФОЛЬКЛОР ЯК ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ

Анотація

Мета дослідження полягає у з’ясуванні впливу постфольклору на становлення та кристалізацію національної ідентичності. Методологія. Дослідження ґрунтується на поєднанні підходів фольклористики, культурології та медіадосліджень. З огляду на це, теоретичну основу складають концепції постфольклору як форми трансформації традиційних культурних практик у сучасному цифровому середовищі та моделі формування колективної пам’яті та національної ідентичності. Такий підхід вимагає використання контент-аналізу, візуального і семантичного аналізу у поєднанні із зальними принципами герменевтики. Саме вони дозволяють інтерпретувати смислові й символічні структури постфольклорних текстів та визначати їхню роль у формуванні та кристалізації національної ідентичності. Наукова новизна. Виникнення інформаційно-мережевих способів та каналів комунікації сприяло появі якісно нової та функціональної форми народної творчості, яку в сучасному інтелектуальному дискурсі позначають терміном «постфольклор». На противагу фольклору, постфольклор не має прямої орієнтації на традицію і є результатом неформального щоденного спілкування, що відображає актуальний стан, емоції та цінності суспільства, тим самим задовольняючи його потребу спільній творчості та колективному осмисленні досвіду. Завдяки цьому постфольклор виходить за межі суто розважального мережевого контенту та перетворюється на дієвий інструмент реалізації національних стратегій. Висновки. Класичний фольклор у сучасному світі переживає стрімкий занепад внаслідок руйнування традиційного соціокультурного середовища, яке забезпечувало його побутування та розвиток. Така ситуація породжує відчуття втрати національної пам’яті, спонукаючи еліти, державні інституції та громадянських активістів до відродження в урбанізованому середовищі «автентичної» традиції у формі фальшлору. Він зберігав зовнішній вигляд фольклорних творів, проте, вихолощуючи їхній первісний зміст, спричиняв десакралізацію, деритуалізацію та десемантизацію народної традиції, при цьому продовжуючи суттєво впливати на утвердження загальнонаціональної культури та ідентичності. Паралельно з фальшлором, який став штучним збереженням традиції, розвивався й постфольклор, який постає автентичною колективною творчістю, у процесі якої осмислюються події сьогодення та утверджуються спільні ідеали та цінності.