ЗИМОВА КАЗКА ЯК ІНІЦІАЛЬНИЙ ПРОСТІР (НА ПРИКЛАДІ АНАЛІЗУ «ПРЕЛЮДІЇ І ФУГИ ДО-МІНОР» №20 ІЗ ЦИКЛУ «24 ПРЕЛЮДІЇ ТА ФУГИ» В. ЗАДЕРАЦЬКОГО)

Анотація

Метою дослідження є аналіз циклу «24 прелюдії та фуги» Всеволода Петровича Задерацького, зокрема Прелюдії і фуги до-мінор №20, як міні-циклу, що поєднує музичну, символічну та культурологічну площину, відкриваючи глибину екзистенційного досвіду композитора, особливості його психологічних і духовних рефлексій, а також унікальну організацію часу і простору в його творчості. Цей диптих демонструє принципи взаємодії музичних, символічних та культурологічних елементів, що стають засобом осмислення внутрішнього світу та архетипних образів, характерних для всього циклу, та відображає особливості художньої свідомості композитора у контексті його емоційного та духовного переживання. Методологічною основою роботи є комплексний аналіз музичного твору, який включає музикознавчий, пси- хологічний, культурологічний та богословський підходи. Такий міждисциплінарний підхід дозволяє простежити взаємодію архетипних образів, ритму, темпу, символічних моделей і структурної організації твору, а також визначити особливості відтворення внутрішнього досвіду композитора у музичній формі, забезпечуючи комплек- сне осмислення символічних аспектів диптиху. Наукова новизна полягає у визначенні Прелюдії і фуги до-мінор №20 із циклу «24 прелюдії та фуги» як окремо- го диптиху, де музична структура, символічні образи та історико-культурні і теологічні виміри взаємопов’язані і формують цілісну систему переживань, рефлексій і художніх інтенцій. Показано, що твір поєднує циклічність часу, образ зимового казкового лісу та прялі, що вперто пряде нитку життя, мотив зітхань і «вузли долі», що дозволяє поглибити розуміння психологічних, символічних та культурних аспектів творчості Задерацького і демонструє особливості його композиційної техніки та художнього мислення. Результати роботи підтверджують, що творчість Всеволода Задерацького є не лише художнім явищем, а й середовищем символічного, психологічного та духовного досвіду, здатного зберігати національну культурну пам’ять, осмислювати історичні травми та формувати нові підходи до інтерпретації музичного тексту, що підкреслює значущість його спадщини для розвитку української музичної культури, музикознавства та мистецтвознавства загалом.