ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК ІНСТРУМЕНТАЛЬНО-АНСАМБЛЕВОГО ВИКОНАВСТВА

Анотація

У статті здійснено дослідження різноманітних чинників формування ансамблево-виконавської творчості музиканта. Узагальнюються метроритмічні, темпові та тембро-динамічні аспекти роботи в процесі ансамблево-виконавської творчості інструменталіста. Зазначається, що участь виконавців у музично-колективній роботі сприяє формуванню їх активної взаємодії з мис- тецтвом, забезпечує розширення діапазону художньо-естетчних знань, практичних умінь і фахових навичок. Мета дослідження: висвітлити та узагальнити психолого-педагогічні особливості формування навичок ансамблевої гри музиканта-інструменталіста. Методологія дослідження: теоретичний аналіз наукової та методичної літератури в межах окресленої тематики; методи – сходження від загального до конкретного, спостереження за виступами провідних ансамблевих колективів та творчо-виконавською діяльністю студентів; за ходом навчально-виховного процесу в оркестровому та ансамблевому класах; самоспостереження, моделювання взаємодії керівника з музичним колективом, аналіз виконавського та педагогічного досвіду керівників різноманітних ансамблевих колективів, порівняння й узагальнення отриманих даних. Наукова новизна роботи полягає в спробі теоретичного узагальнення загальних засад ансамблево-виконавської творчості музиканта-інструменталіста з акцентом на практичну сторону їх реалізації. Висновки. У роботі над музичним матеріалом метроритмічний ансамбль передбачає: дотримання у музич- ному творі, у кожній його частині, чи окремому епізоді необхідного темпу колективу загалом; аналогічне від- чуття і виконання кожним виконавцем та колективом поступової та раптової зміни темпу, прискорень та запо- вільнень, агогічних відхилень; правильне, ідентичне виконання кожним артистом, кожною партією та групою відповідних метричних долей, узгодження ритмічної вертикалі та горизонталі. Окреслюються темпові складнощі у роботі ансамблю до яких слід віднести: дотримання рівного, стабільного темпу, зокрема у творах із різноманітною фактурою; різноманітні прискорення та заповільнення темпів; темп rubato; різноманітні цезури та фермати. Зазначається, що визначити вірний темп можна по двом ознакам: у вірному темпі найкраще виявляється музичний зміст фрази; він забезпечує технічну точність та чіткість виконання. Спільне ансамблеве музикування ненормованих темпових відхилень у ансамблі можна вважати якісним, якщо воно відповідає трьом умовам: не порушується синхронність ансамблевого виконання; відбувається процес зміни темпу всіма музикантами. Окреслюються різні чинники відносності ансамблевої динаміки: відносність динаміки у творах різних епох та стилів; відносність динамічних відтінків у творах різних жанрів; відносність динамічних відтінків у різних по драматургічному значенню розділах одного і того ж твору; відносна динаміка ансамблевих партій поміж собою.