АЛЬТОВЕ МИСТЕЦТВО КОМПОЗИТОРІВ «КИЇВСЬКОГО АВАНГАРДУ» В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКИХ МУЗИЧНИХ ТРАДИЦІЙ ХХ СТОЛІТТЯ

Анотація

У фокусі нашої розвідки є «київський авангард», котрий останнім часом привертає увагу поціновувачів укра- їнської музичної культури завдяки фестивалям, численним інтерв’ю композиторів, що його представляють, та презентаціям антології «Київський авангард 1960–70-х років». Наукове студіювання творів композиторів «київського авангарду» активізувалось упродовж 2010–2020-х років. з появою аналітичних розвідок українських композиторів Алли Загайкевич, Олексія Войтенка та музикознавців Юрія Чекана, Олесі Найдюк, Любові Морозової, російських дослідниць Маріанни Висоцької та Галини Григор’євої. Назва «київський авангард» є найпоширенішою в українських музикознавчих студіях, хоч окремі дослідники послуговуються терміном «авангардисти київської школи» або «український авангард». Синонімічною до «київського авангарду» є назва «школа Бориса Лятошинського», формування якої позначене радикальним жанровим і стильовим оновленням української музики. Об’єктом дослідження є альтова творчість композиторів «київського авангарду» в контексті європейського музичного авангардизму й модернізму ХХ століття, а предметом – жанрово-стильові особливості альтового мистецтва Леоніда Грабовського, Володимира Загорцева та Івана Карабиця. «Київський авангард» – неформаль- на група композиторів-шістдесятників, куди входили Валентин Сильвестров, Леонід Грабовський, Володимир Губа, Віталій Годзяцький, Володимир Загорцев, Віталій Пацера, згодом до них Іван Карабиць, Євген Станкович, Олег Кива. Польща стала для композиторів «київського авангарду» своєрідним «вікном у Європу», звідки вони отримували партитури знаних авторів: Кшиштофа Пендерецького, Вітольда Лютославського, Казімежа Сероцького, Генрика Миколая Гурецького, Богуслава Шеффера (ці композитори були прихильниками сонористичної концепції музики). Альтова творчість Л. Грабовського, В. Загорцева І. Карабиця демонструє нове розуміння звукообразу альта, його тембрових можливостей.