ОСОБЛИВОСТІ АНСАМБЛЕВОГО ПИСЬМА У ТВОРЧОСТІ ВАЛЕРІЯ ТИТАРЕНКА (НА ПРИКЛАДІ ФОРТЕПІАННИХ АНСАМБЛІВ)

Анотація

Творчість українських композиторів активно популяризується як виконавцями, так і музикознавцями різноманітними дослідженнями. Проте, поза науковим дискурсом залишається велика кількість постатей, їх творів та композиторських методів. Нашу увагу привернула творча спадщина українського композитора, народного артиста України, композитора, педагога, головного редактора журналу «Джаз» – Титаренка Валерія Павловича (1940 – 2018). Метою статті є виявлення особливостей ансамблевого письма В. Титаренка на прикладі творів для двох фортепіано. Актуальність обумовлена недослідженістю фортепіанного спадку В. Титаренка, його творчого методу та відсутністю спеціальних праць присвячених фортепіанній ансамблевій музиці композитора. Новизна полягає в аналітичному висвітлені принципів ансамблевої музики для двох фортепіано у творчості В. Титаренка. Методологія базується на функціональному, жанровому та аналітичному методах. Робиться висновок, щодо використання композитором різних стилістичних принципів, а саме поєднання академічного, джазового мис- тецтва з фольклорною традицією. Надається характеристика кожній з партій двофортепіанного дуету, яка відрізняється індивідуальністю як мелодичного, так і ритмічного малюнку, при домінуванні однорідного гомофонно-гармонічного типу фактури, розділення на мелодію та акомпанемент (тобто функціональної нерівно- правності). Представлені ансамблі не характеризуються дуетами діалогічного типу (Польська І., 2018), наяв- ні поодинокі випадки перекличок між партіями та імітаційні прийоми у творах композитора. Співставлення і протиставлення метро-ритмічних одиниць у фортепіанних ансамблях слугує засобом контрасту у розвитку драматургії всього твору.