НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ ТВОРЧОСТІ БОГДАНА ВЕСЕЛОВСЬКОГО У КОНТЕКСТІ СТАНОВЛЕННЯ ЕСТРАДНОЇ МУЗИКИ ПОЛІКУЛЬТУРНОГО ЛЬВОВА

Анотація

Серед «знакових» імен української музичної культури ‒ Іван-Богдан Веселовський, чия діяльність у Львові в період міжвоєнного двадцятиріччя здійснила «вибух» у сфері естрадної музики. Мета статті – конструювання рис національної ідентичність у творчості Богдана Веселовського у контек- сті становлення естрадної музики полікультурного Львова. Наукова новизна полягає у маркуванні рис національної ідентичності у діяльності Богдана Веселовського та однодумців мистця у полікультурному Львові міжвоєнного двадцятиріччя ХХ століття. У висновку зазначається, що українська національно-ідентична естрадна музика у полікультурному Львові в період міжвоєнного двадцятиріччя ХХ століття мала наступні характеристики. Вказаний феномен виник із потреби тво- рення у багатонаціональному львівському міському соціокультурному середовищі із домінуючим польським впливом українського розважального національно-ідентичного осередку; творцями стали професійні музиканти ‒ випускни- ки та студенти Львівської консерваторії, представники молодого покоління із інтеліґентних, національно свідомих галицьких родин, учасники «Пласту», національно-визвольних змагань та ін.; це явище увібрало передові жанрові і стилістичні віяння західноєвропейської та американської розважальної музики, а також елементи львівської батяр- ської пісні, та поєднало у собі танцювальну (танго, фокстрот та ін.) основу і національний колорит; пісня справила визначальний вплив на подальший розвиток музичної естради міста Львова та Галичини, а також суттєвий вплив на українську естраду у цілому, функціонуючи навіть в умовах підпілля та сталінських заборон, без озвучування справ- жніх імен її творців; львівська естрадна пісня увійшла у культуру сучасності у вигляді як оригінальних ретро-компози- цій «забутих» та заборонених мистців, так і модерних кавер-версій хітів минулого століття. Богдан Весоловський, а також Ярослав Барнич, Анатоль Кос-Анатольський та ряд інших галицьких мистців у 1920‒1940-х роках, перебуваючи під польською владою та в жорстоких умовах німецько-нацистського та біль- шовицько-радянського режимів, створили перші шедеври української естради, сповненої ознак національної іден- тичності, чим заклали основи майбутнього розвитку національної естрадної пісні, що стала промовистим сим- волом українства у радянську добу. При цьому більшість творців цього жанру, за винятком А. Кос-Анатольського та деяких інших, «розсіялися по світу», а їхня яскрава, колоритна, модна творчість, часто безіменна, продовжу- вала звучати, подекуди вириваючись із лещат радянського тоталітаризму. У її дослідженні вбачаємо перспек- тиви подальших наукових розвідок за окресленою тематикою.