ІННОВАЦІЙНІ НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ СПІВАЦЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Анотація

Анотаціяю. Висвітлено рекомендації систематизованого використання інноваційних напрямів розвитку співацького голосу майбутніх учителів мистецтва у сучасній практиці підготовки в ЗВО. Стаття містить поради викладачам щодо застосування інноваційних науково-методичних засад у практичній роботі з розвитку співацького голосу здобувачів музичної освіти. Специфіка педагогічного спрямування вокального навчання у вищих навчальних закладах вимагає формування високого рівня розвитку вокально-технічного комплексу умінь та навичок; усвідомлення закономірностей процесу утворення голосу; розвитку вокально-слухових умінь; володіння науково-теоретичною базою знань із проблем розвитку учителя музичного мистецтва. Значне зростання зацікавленості у вокальному мистецтві у різних сферах людської діяльності і, зокрема, масове поширення різноманітних «модних» шоу-програм, мистецьких майстерень, конкурсів, картингів, творчих проектів тощо, засвідчують брак професійного підходу до кваліфікованої підготовки вокально-педагогічних кадрів, здатних задовільнити потреби сьогодення. А нові вимоги, як відомо, потребують якісно нових фахівців, які б зуміли професійно реалізувати ці проблеми. Мета роботи полягає у розкритті і узагальненні інноваційних вокальних методик підготовки здобувачів освіти у ЗВО, аналіз науково-методичних засад розвитку співацького голосу на допомогу викладачам вокалу у роботі з майбутніми учителями музичного мистецтва. Висвітленні нових прийомів вокально-методичної роботи над розвитком співацького голосу здобувачів музичної освіти. Методологія. Розвиток співацького голосу вимагає чіткої побудови стратегії і тактики педагогічної діяльності. Засвоєння необхідного обсягу інформації, оволодіння практичними уміннями і навичками вимагає більш чіткої організації навчального процесу. Методика викладання будь-якої дисципліни ґрунтується на врахуванні її закономірностей і підпорядковується певним принципам, від яких залежить її ефективність. Закономірності навчання віддзеркалюють залежність між діяльністю викладача, діяльністю здобувача та змістом навчання. Методика базується на обґрунтованих та науково перевірених принципах навчання, зумовлених закономірностями і завданнями навчальної діяльності. Загальна педагогіка дає таке визначення поняття принципів педагогічного процесу (лат. principium – основа, початок) – система основних вимог до навчання і виховання, дотримання яких дає змогу ефективно вирішувати проблеми всебічного розвитку. Ефективність розвитку співацького голосу майбутніх педагогів залежить від методів, за допомогою яких викладач вокалу формує та розвиває співацький голос здобувача, здійснює процес передачі вокально-педагогічного досвіду. Педагогічний словник так подає поняття «метод». Метод (з грецької – шлях дослідження чи пізнання) – спосіб організації практичного й теоретичного освоєння дійсності, зумовлений закономірностями об’єкта, що розглядається. Методом розвитку співацького голосу можна вважати спосіб організації упорядкованої взаємопов’язаної діяльності педагога та здобувача, спрямованої на практичне засвоєння та теоретичне осягнення засад вокального навчання, тобто – спосіб, за допомогою якого викладач передає, а здобувач засвоює теоретичні знання та вокально-практичні уміння та навички. Наукова новизна. У сучасних умовах реформування вищої педагогічної та музичної освіти, особливої актуальності набуває проблема модернізації підготовки майбутніх учителів мистецьких дисциплін до самостійної діяльності та забезпечення їхньої конкурентоспроможності на ринку праці. Саме тому особливості формування та розвитку студентів вимагають оновлення свого методичного підґрунтя, що стає дедалі більш значущим у теорії та практиці музичного навчання. Сучасна школа потребує фахівця з ґрунтовними психолого-педагогічними, предметно-спеціальними знаннями, прикладними уміннями та навичками, за допомогою яких учитель зможе ефективно реалізувати завдання, мету і цілі навчально-освітнього процесу.В дослідженнях з теорії і методики навчання музики і музичного виховання підкреслюється, що визначений комплекс вокальних знань, умінь і навичок не є достатнім дляроботи фахівців музично-педагогічного профілю, сутність професійної діяльності яких передбачає проектування і використання такої методики навчання студентів співу, яка б забезпечувала не тільки розкриття і формування їх власних співацьких можливостей і здібностей, а й враховувала б при цьому срецифіку майбутньої вокальної роботи із школярами. Тому актуальною стає проблема вдосконалення професійної підготовки здобувачів вищих навчальних закладів, змісту навчання, створення та втілення в практику роботи вищої школи новітніх методик викладання фахових дисциплін. Висновки. Становлення творчої індивідуальності є важливою умовою повноцінного розвитку особистості. Людина, яка має постійний та усвідомлений інтерес до творчості, вміє реалізувати свої творчі здібності, успішніше адаптується до змінення життєвих ситуацій, легше створює свій індивідуальний стиль діяльності, більш здатна до самовдосконалення. Еволюція вокального мистецтва вимагає вивчення провідних методик із питань постановки голосу. Процес розвитку вокальної майстерності є творчим, тому має свої особливості. Сучасні вокальні школи базуються на академічній постановці голосу, оскільки це складний процес, вимагають від співака систематичної цілеспрямованої роботи, опанування усього комплексу вокально-технічних навичок, теоретичних і практичних основ професійного співу.