МОДАЛЬНО-ТОНІЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ У ВАРІАЦІЯХ, СКЛАДЕНИХ АЗЕРБАЙДЖАНСЬКИМИ КОМПОЗИТОРАМИ

Анотація

Музичне розмаїття, в значній мірі пов’язане із зовнішнім світом-клімат, рельєф, біологічне різноманіття, особливості харчування – змінилося разом зі світом. За останні 300–400 років особливу роль відігравала і продовжує грати міська музична культура, яка в міру зростання взаємозалежності і єдності людського суспільства знайшла багато однаковості та інших рис. Прискорення темпу і ритму життя, розвиток інформаційних технологій привели до збільшення можливостей впливу музики на свідомість і почуття людей. Актуальність дослідження продиктована необхідністю вивчення механізмів сприйняття сучасної музики, що вимагають спеціальної підготовки через освіту, соціальні умови і загальні ідеологічні установки епохи. Музика доповнює і загострює існуючі уявлення про себе і світ. Особливо це стосується національного музичного жанру-мугама. Метою статті є вивчення особливостей модальності і мелодійної структури, що випливають з традицій мугама в варіаційно-формальних творах Азербайджанських композиторів. Методика дослідження базується на структурно-аналітичному методі дослідження, який дозволяє детально розглянути драматургію творів, проаналізувати варіативність як метод розвитку композиції. Цей метод дозволяв відстежувати зміну музичних параметрів, таких як темп, характер, мелодія, гармонія, ритм, тональність і гармонія. Крім того, автор, використовуючи метод порівняльного аналізу, порівняв варіаційні методи в різних творах Азербайджанських композиторів.Наукова новизна дослідження полягає в тому, що автором вперше запропоновано новий аналітичний підхід до вивчення варіацій для фортепіано Фікрета Амірова і Тофіка Гулієва. Крім того, вперше були вивчені тональна організація творів, мелодико-гармонійна архітектура, ритмічні особливості та стилістичне різноманіття цих творів. Висновок. Робиться висновок, що Композитори впевнено і творчо вільно звертаються до ресурсів Національного мугама, використовують його модально-тональну систему і мелодійну структуру як основні принципи в своїх композиційних підходах. Розмірковуючи над аналітичним дискурсом «Варіацій», створених азербайджанськими композиторами, автор приходить до висновку, що драматичний розвиток етапів твору здійснюється через варіації, відмічені поступовою зміною характеру, темпу, мелодійних, гармонійних, ритмічних структур і модально-тональної бази.