ЖИВОПИС ЯК ОСВІТНІЙ ІНСТРУМЕНТ РОЗВИТКУ ДИЗАЙНЕРСЬКОЇ КРЕАТИВНОСТІ

Анотація

Живопис як простір художньої комунікації постає ефективним освітнім засобом, що формує у студентів здатність до візуального мислення, самовираження та оригінального вирішення творчих завдань. Мета дослідження полягає у вивченні впливу живопису як освітнього інструменту на розвиток ключових компетентностей студентів-дизайнерів, зокрема креативності, критичного мислення та емоційного інтелекту. У роботі особлива увага приділяється аналізу методик викладання живопису в контексті формування професійної креативності майбутніх дизайнерів одягу на прикладі Карпатського національного університету імені Василя Стефаника.Методологія передбачала систематичне спостереження, інтерв’ю зі студентами, аналіз творчих робіт та педагогічні експерименти з використанням акварельних і акрилових технік живопису, що стимулюють розвиток спостережливості, візуального мислення та умінь самовираження. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному поєднанні теорії множинного інтелекту Ґарднера Говарда, концепції візуального мислення Арнхейма Рудольфа та педагогічних підходів Айзнера Елліота і Стернберга Роберта для обґрунтування ролі живопису у формуванні творчої особистості дизайнера. Узагальнено сучасні інноваційні практики та створено методику, що враховує індивідуальні особливості студентів і сприяє подоланню культурних стереотипів через міждисциплінарні завдання та активну рефлексію.Висновки демонструють, що живопис виступає не лише як технічна дисципліна, а як інтелектуальна діяльність, що розвиває складні когнітивні функції та емоційну чутливість. Створення безпечного освітнього простору для експериментів і помилок підвищує мотивацію, адаптивність мислення і сприяє формуванню інноваційного, критичного і креативного підходу до професійної діяльності. Результативне впровадження живопису у дизайн-освіту істотно покращує якість підготовки спеціалістів і зміцнює їх конкурентоспроможність на ринку праці.