АНДРІЙ ХВИЛЯ ЯК МИСТЕЦЬКИЙ КРИТИК

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/facs-2023-5-13

Ключові слова:

художня критика, радянська, Хвиля, твір, тоталітаризм, мова

Анотація

Стаття торкається тематики української художньої культури та мистецької критики 1930-х років. Метою статті є означення основних тенденцій формування нового дискурсу української радянської художньої критики та аналіз його загальних характеристик. Матеріалом для дослідження стали публікації у журналі «Образотворче мистецтво. Альманах» 1934 року, автором яких був комісар УРСР Андрій Хвиля. У тоталітарному режимі влада опосередковано та прямо реалізується та відтворюється у дискурсі та не може бути реальною без комунікації, потребує тексту, знань, переконань та ідеології, що її підтримують та відтворюють. У 1930-х радянська тоталітарна мова поступово заповнювала простір української культури: через переклади, редагування, створення нових «ідеологічно правильних» словників. Паралельно відбувався процес створення канону радянської культури, активними учасниками якого були мистецькі критики. Поява текстів, авторами яких ставали чиновники найвищого рангу й виконували інквізиторські функції, була прикметною для періоду становлення тоталітаризму в Україні, коли сталінське керівництво змінювало соціально-економічні основи суспільства. Особа автора та рівень його владних повноважень забезпечували особливий спосіб сприйняття тексту. Займаючи гібридну позицію у полі культури, яка поєднувала приналежність до владних органів та право на естетичне висловлювання, Хвиля є зразком «подвійного агента», влада якого походить з-поза цього поля, а висловлювання мають ідеологічний характер. З допомогою аналізу зразків індивідуального доробку критика та порівняння його ідеологізованої оцінки творів із їх нейтральним сучасним мистецтвознавчим аналізом, можна зробити висновки про основні тенденції оцінювання художніх творів з позиції влади а не академічного мистецтвознавства, характерні для декади 1930-х, а також про властивості нового дискурсу критики.

Посилання

Годун Н.І. Політична діяльність А. Хвилі в УСРР (1926–1936): функції і завдання головного цензора. Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. 2006. Вип. 15, с. 155–167.

Коломієць Р. Лесь Курбас. Харків, 2019. С. 70–90.

Комашко А. За пролетарську гегемонію у просторовому мистецтві: процеси мистецького руху в УСРР відбудовного періоду. Шляхи розвитку просторового мистецтва реконструктивного періоду. Харків. 1931.

Криволапов М.О. Про мистецтво та художню критику України ХХ століття. Київ, 2006. 268 с.

Меллер Вадим. Бібліотека українського мистецтва. URL: https://uartlib.org/ukrayinski-hudozhniki/mellervadim/(дата звернення 7.11.2023)

Мельникова У.П. Мистецькі об'єднання в Україні 1920-х – поч. 1930-х років (теоретичні засади та творча практика) : автореферат дисертації…кандидат мистецтвознавства : 17.00.05. Харків, 2007. 20 с.

Седляр Василь. Енциклопедія українознавства, Київ. 1994, с. 187.

Хвиля А.А. Образотворчий фронт. Образотворче мистецтво. Альманах 1. 1934. № 1, c. 81–115.

Шехтман Мануїл. Бібліотека українського мистецтва. URL: https://uartlib.org/ukrayinski-hudozhniki/shehtman-manuyil/ (дата звернення 7.11.2023)

Юренко О.П. Хвиля Андрій Ананійович. Енциклопедія історії України, Т.10. Київ, 2013.URL: http://www.history.org.ua/?termin=Khvylia_A (дата звернення 06.11.2023)

Ясакова Н.Ю. Мова тоталітаризму в дзеркалі одного тексту: стаття Андрія Хвилі «Від ухилу – у прірву». Мова: класичне – модерне – постмодерне. 2019. Вип. 5, с. 98–113.

Bourdieu P. The Field of Cultural Production. New York. 1994. P. 29–74.

Sternau S. Art Deco: Flights of Artistic Fancy, Todtri Book Publishers, 1997, p. 9.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-12-05

Як цитувати

ПІВТОРАК, Ю. (2023). АНДРІЙ ХВИЛЯ ЯК МИСТЕЦЬКИЙ КРИТИК. Fine Art and Culture Studies, (5), 92–99. https://doi.org/10.32782/facs-2023-5-13

Номер

Розділ

КУЛЬТУРОЛОГІЯ