КОНЦЕПТ «ПЛАСТИЧНИХ АСОЦІАЦІЙ» ТА ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ СКУЛЬПТУРНИХ ТВОРІВ МИХАЙЛА ДЗИНДРИ 1960–1970-Х РОКІВ

Анотація

Метою статті є розкриття сутності концепту «пластичних асоціацій» та характеристика художніх особливостей творів Михайла Дзиндри 1967/68–1974 років, типологізованих за критерієм співвідношення «базового семантичного тексту», «предметних мотивів» і формального рішення. Методологічну основу публікації утворюють загальнонаукові та спеціальні підходи та методи. Так, методологічним підґрунтям розгляду творчості М. Дзиндри у взаємозв’язку з тенденціями розвитку українського і світового образотворчого мистецтва другої половини ХХ – початку ХХ ст. слугують принципи системно-синергетичного підходу. Еволюцію творчості скульптора досліджено з використанням порівняльно-історичного методу. Реконструкцію обставин життя митця в аспекті їх впливу на становлення образно-пластичної концепції творчості забезпечує історико-біографічний метод. Тематично-семантичному аналізу творів сприяють принципи герменевтичного та семіотичного підходів. Розкриття художніх особливостей робіт майстра здійснено за посередництвом методу стилістичного мистецтвознавчого аналізу. Новаційність публікації полягає у цілісному розгляді усього корпусу скульптурних творів М. Дзиндри періоду «пластичних асоціацій», конкретизації його хронологічних меж і типологізації робіт згідно з виокремленими критеріями. Продемонстровано, що сутність концепції «пластичних асоціацій» у творчості М. Дзиндри полягає в асоціативному віднайденні пластичних відповідників певних явищ, культурних концептів, ідей або ж відчитанні в скульптурних формах їх потенційних асоціативних семантичних зв’язків. За критерієм домінантної образно-пластичної концепції доведено окреслення періоду «пластичних асоціацій» хронологічним проміжком 1967/68–1974 років. За співвідношенням «базового семантичного тексту», «предметних мотивів» і формального рішення у пластично-асоціативному доробку майстра виокремлено кілька груп скульптурних робіт: сакрального змісту, яким притаманні позаканонічний діалог із релігійною традицією на семантичному рівні, її особистісне проживання, вираз традиційного новаційними формальними засобами; композиції, в яких «семантичним базовим текстом» є семіосфера традиційної української культури, предметним планом – звичаєвість, обрядовість, національні постаті-типи, пластичним – діапазон гостро новаційних форм; твори, семантичною основою яких є культурні архетипи, предметним планом – зображення жінки, родини, захисника-чоловіка, пластичною особливістю – звернення до формотворення архаїчних культур; зображення чоловічої та жіночої постатей у кубістичних або ж біонічних формах, що актуалізують загальнокультурну тему «Він і Вона»; поодинокі жіночі та чоловічі постаті, засновані на асоціативному осмисленні геометризованих чи біонічних форм тіла, пластичному «дослідженні» його ракурсів поза співвіднесенням зі структурованим семантичним полем, з акцентом на вирішенні пластичних завдань; портретні пластично-асоціативні інтерпретації людських характерів і типів у різних естетичних модальностях, спектрі кубістичних і біонічних форм. Аргументовано, що формально-пластичними особливостями «скульптури пластичних асоціацій» в доробку М. Дзиндри є зведення емпіричного до посутнього; узагальненість і лаконізм; виразність силуетів і ритму; монументальна статика або експресія; включення в образно-пластичну структуру роботи просторових цезур; контрасти масштабів, об’ємів і форм; образоутворююча значущість взаємодії форми та навколопредметного простору; звернення до модерністського художнього досвіду та формотворення архаїчних культур. Проаналізовано особливості рецепції М. Дзиндрою творчих знахідок О. Архипенка, К. Бранкузі, Ж. Ліпшиця, Г. Мура, Х. Міро, П. Пікассо. Відзначено міжвидові художні впливи в окремих творах майстра та їх призначеність для експонування на ландшафтному тлі. Акцентовано на окресленні у межах «пластично-асоціативного» періоду в творчості М. Дзиндри геометризувального, інспірованого кубізмом, і «біонічного» типів формотворення, що згодом одержать розвиток у «пластиці абстрактної форми» та «пластиці архітектурної форми» в більш пізній творчості митця.