ЕВОЛЮЦІЯ ЗВУКОЗАПИСУ В УКРАЇНСЬКІЙ КУЛЬТУРІ: ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗАГАЛЬНО-НАЦІОНАЛЬНОЇ ТВОРЧОЇ СПАДЩИНИ ДЛЯ ПОКОЛІНЬ ХХІ СТОЛІТТЯ

Автор(и)

  • Денис КОЧЕРЖУК Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України https://orcid.org/0000-0002-9280-7973

DOI:

https://doi.org/10.32782/facs-2024-3-35

Ключові слова:

звукозапис, українське мистецтво та культура, аудіо, творча спадщина, популярне мистецтво, фольклор, академічна музика

Анотація

Мета роботи зорієнтована на дослідженні, узагальненні та уніфікації історичних процесів українського аудіозапису, що охоплює кінець ХІХ–ХХ та перші два десятиліття ХХІ століття Основний концепт експерименту прослідковується у виявленні прерогативних тотожностей та відмінностей ціннісних культурних домінант серед майстрів вітчизняного «професійного» та «аматорського» музичного мистецтва, як обґрунтування щодо висвітлення історіографічного процесу у формуванні вітчизняної дискографії. Згідно поданого аналізу, на характер змін аудіокультури від 1900 по 1941 рр. вплинули подальші наукові й творчо-практичні концепти, здійснені за часи радянського тоталітаризму, та відобразилися у позиціях музикознавства кінця ХХ – початку ХХІ століть. Ключовий фактор вивчення аудіовізуального мистецтва полягає у традиціях збереження творчої аудіоспадщини України для майбутніх поколінь нації – молодих учених і сучасників галузі музичного та аудіовізуального мистецтв. Ці моделі імплементовані в основний концепт розвою проблематики для подальших теоретико-емпіричних дій, секуляризованих методів та мистецьких принципів вітчизняної культури з метою взаємодії із західно-європейською музикою в контексті змін до теперішніх суспільно-політичних подій. Методологія дослідження сфокусована на виявленні емпіричних форм, що простежуються завдяки статистичному розвитку, та ролі музичної культури на перетині кінця ХІХ–ХХ і початку ХХІ ст., опису моделі механічного методу фіксації явища запису звуку вокально-інструментальних творів. Теоретичне підґрунтя виражено як елемент системного аналізу удосконалення аудіовізуального мистецтва української пісні початку ХХ – першої чверті ХХІ століть; основи конкретно-соціологічного напрямків пояснюють вартісне значення української мелодії для різних верств населення, зокрема, різних вікових категорій, естетичних та етичних смаків-уподобань і поглядів згідно філософії мистецтва, що вплинули на ідентифікацію національної та культурної самосвідомості. Наукова новизна схарактеризована роллю еволюції аудіовізуального мистецтва як концептуального елементу ціннісних домінант українського культурного простору, що є ключовим механізмом до формування приналежності української пісні до європейських традицій ХХ – ХХІ століть. Основний вектор дослідження спрямовано на реалізацію науково-творчих систем впровадження та популяризації вітчизняного мелосу не лише з регіональної позиції держави (Незалежна Україна), але й у світовому (Американському та Європейському) діаспорах, де велися дослідження провідними культурологами й музикознавцями. Висновки. Український звукозапис як культурно-технологічний процес доволі суперечливий та складний. Індустріалізація суспільства призвела до певних дій з боку техногенного фактору, що вплинуло на розвиток аудіовізуального мистецтва. Створення перших мистецьких (авторських) ідей відбулося ще за довго до винайдення цифрових звукозаписних пристроїв. Механізми аудіозапису, впроваджені в галузь мистецтва з 1890-х рр., стали підґрунтям до зібрання фондових творів української культури як історіографічного екскурсу в минуле. Завдяки збереженим архівам, сучасники ХХІ ст. мають змогу пізнати цільове значення вітчизняної історичної доби ХХ століття, що зрефлексувало в мистецькому середовищі. Втім, відомості та нариси, які містять опис тих, чи інших творчих подій, є досить поверхневі з боку наукових положень. Недостатність висвітлення та обмеженість досліджень художньо-творчого матеріалу провокує подальші проблеми, що можуть спричинитися до втрати національної ідентифікаційності українського мистецтва поміж інших культур ХХ століття, зокрема у співставленні й супротиві з російською. Проте, уважна спостережливість майбутніх фахівців-музикознавців і використання широких площин інтернет ресурсів сприяють досягненню більш глибокого розвою визначеної проблематики, що вплине на майбутні процеси вдосконалення українського аудіозвукозапису.

Посилання

Азарова А. Українська музична дискографія 1920-х років. Київ : Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, 2023.

Бондаренко А. Українська дискографія часів радянського поневолення: основні тенденції. Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Музичне мистецтво, 5(2). Київ, 2022. с. 208–217.

Гайденко І. Роль музичних комп’ютерних технологій у сучасній композиторській практиці : дис. … канд. мистецтвознавства : 17.00.03. Харків. державний університет ім. І. П. Котляревського. Харків, 2005. 187 с.

Дьяченко В. Творча діяльність українських звукорежисерів другої половини ХХ – початку ХХІ століття: теорія, історія, практика : дис. ... кандидата мистецтвознав. : 26.00.01. Київська національна академія керівних кадрів культури і мистецтв. Київ, 2018, 361 с.

А. Желєзний. Наш друг – грамплатівка. Вид-во: Музична Україна, Київ, 1989, 279 с.

Ільїн О. Суб’єкт в масовій культурі сучасного суспільства споживання (на матеріалі кітч-культури) : монографія. Київ : Амфора, 2010. 376 с.

Клименко І. Дискографія української етномузики (автентичне виконання) 1908–2010. Київ, 2010. С. 53

Кущ. Є. Електромузичний інструментарій як еволюційний фактор музичної культури ХХ – початку ХХІ століть : дис. ... кандидата мистецтвознав. : 26.00.01. Київська національна академія керівних кадрів культури і мистецтв. Київ, 2013, 200 с.

Кущ Є. Провідні тенденції сучасної музичної культури: медіа-дискус. Мистецтвознавчі записки: зб. наук. пр. Київ, 2014. Вип. 25. С. 311–321.

Максимюк С. З історії українського звукозапису та дискографії. Львів – Вашингтон. Львів: Вид-во Українського Католицького Університету 2003, 288 с.

Мистецтво ХХ–ХХІ століття у фонодокументах. Т. ІІ. Музичне театральне мистецтв о: анотований каталог. Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів ; авт.-уклад.: Касян Л., Любарська Л., Макарова Т., Тихенко О. Луцьк, 2024, 1024 с.

Пилипович В. Зелене Око і чорний кружок. Галицькі музичні miscellanea. Вид-во Український народний дім у Перемишлі, Земляцтво «Перемищина». Перемишль, 2011. С. 144–145

Ужинський М. Сценофонія як культурно-мистецький феномен: дис. … кандидата мистецтвознавства. : 26.00.01. Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв. Київ, 2021. 225 с.

Фадєєва К. Сучасні комп’ютерні технології у дослідженні музичної культури : дис. … доктора мистецтвознавства: 17.00.03. Київська національна музична академія України ім. П. І. Чайковського. Київ, 2009. 424 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-09-03

Як цитувати

КОЧЕРЖУК, Д. (2024). ЕВОЛЮЦІЯ ЗВУКОЗАПИСУ В УКРАЇНСЬКІЙ КУЛЬТУРІ: ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗАГАЛЬНО-НАЦІОНАЛЬНОЇ ТВОРЧОЇ СПАДЩИНИ ДЛЯ ПОКОЛІНЬ ХХІ СТОЛІТТЯ. Fine Art and Culture Studies, (3), 258–266. https://doi.org/10.32782/facs-2024-3-35

Номер

Розділ

КУЛЬТУРОЛОГІЯ