МУЗИЧНО-КІНЕМАТОГРАФІЧНА ПАРТИТУРА ФІЛЬМУ “OTTO E MEZZO” (1963) ЯК ПРИКЛАД ТВОРЧОГО ТАНДЕМУ Ф. ФЕЛЛІНІ ТА Н. РОТА

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/facs-2024-3-37

Ключові слова:

художня культура ХХ століття, кінематографічне мистецтво Федеріко Фелліні, музика до кіно Ніно Рота, спільний творчий проєкт, творчий тандем, італійський неореалізм як культурний феномен, синтез мистецтв, творчий експеримент

Анотація

Мета роботи – розкрити роль музичного простору у фільмі “Otto e mezzo” як драматургічну організацію та структурне формування художнього зображення творчої сповіді – “Confessions” – режисера. Методологія дослідження включає історичний (у дослідженні історії розвитку італійського кінематографа другої половини ХХ століття), біографічний (у висвітленні сторін творчого тандему «Фелліні–Рота») та музично-аналітичний методи (в огляді аудіального компонента у фільмі “Otto e mezzo”), методи компаративного та культурологічного аналізу. У статті було визначено вплив неореалістичної традиції в італійському повоєнному кінематографі на формування унікальних мистецьких методів тандему «Фелліні–Рота». Були висвітлені особливості творчої комунікації Ф. Фелліні та Н. Рота у контексті багаторічної мистецької співпраці. Досліджено наріжні аспекти взаємодії механізмів драматургії та виразних засобів аудіовізуального цілого в рамках мистецького синтетичного феномену на прикладі фільму “Otto e mezzo”. Наукова новизна полягає в аналізі трансформації неореалістичної традиції в італійському повоєнному кінематографі у спільних проєктах Федеріко Фелліні та Ніно Рота. Досліджено визначальний вплив екзистенційного концепту “Confessions” мистецтва післявоєнного періоду на формування естетичних уявлень Ф. Фелліні, що реалізувалися у рамках спільної творчості тандему «Фелліні – Рота» на прикладі фільму “Otto e mezzo”. Проаналізовано структурно-організуючу роль музичної лейтмотивної драматургії у контексті побудови єдиного аудіовізуального кінематографічного метатексту. Висновки. Експериментальні наміри тандему «Фелліні–Рота», якими митці керувалися під час роботи над фільмом “Otto e mezzo”, пов’язані з екзистенційним феноменом “Confessions”. Їх спільний непересічний творчий досвід покликаний відповісти на наріжні питання мистецтва ХХ століття: (1) «З яких глибин несвідомого виникають таємничі художні образи, які пізніше втілювалися у творах мистецтва?» (2) «І чому вони виникали всупереч волі самого Митця?» Кіношедевр “Otto e mezzo” є одним із найуспішніших спільних проєктів тандему «Фелліні – Рота», творча комунікація яких нерозривно тривала 26 років до 1978 р. Партитура фільму “Otto e mezzo” є багатовимірною в тому числі за аудіальним параметром кінотексту, що є важливим і часом навіть визначальним фактором драматургії всього твору. Створюючи часову та просторову динаміку, і кінозображення, і кінозвук/кіномузика як ресурс часовості у часовому мистецтві кодифікує кадр як застиглість барокової фігури. Крім того, у музичній партитурі фільму “Otto e mezzo” акцентується циркова, фестивальна, карнавальна образна сфера, яка пронизувала всю фільмографію Ф. Фелліні. Згодом це стало стійкою стильовою особливістю творчого тандему «Фелліні–Рота».

Посилання

Харченко П. Музика в кіно та проблематика синтезу мистецтв. Збірник наукових праць «Сучасне мистецтво» № 17, 2021. 255 с. URL: http://sm.mari.kyiv.ua/issue/view/14909 (дата звернення: квітень 2024).

Audissino Emilio. A Tribute to Nino Rota. 2011. URL: https://www.academia.edu/4786572/A_Tribute_to_Nino_Rota (дата звернення: березень 2024).

Bazin Andre. What Is Cinema? Digest of articles. London, England, 1967. – 194 р. URL: https://archive.org/details/BazinAndreWhatIsCinemaVolume1/page/n17/mode/2up?view=theater (дата звернення: квітень 2024).

Corbella Maurizio. Notes for a Dramaturgy of Sound in Fellini’s Cinema: The Electroacoustic Sound Library of the 1960s. Music and the Moving Image, Vol. 4, No. 3 (Fall 2011), 14–30 pp. URL: http://www.jstor.org/stable/10.5406/musimoviimag.4.3.0014 (дата звернення: квітень 2024).

Ebert Roger. 8 1/2 movie review & film summary. 1993. URL: https://www.rogerebert.com/reviews/fellinis-8-12-1993 (дата звернення: квітень 2024).

Lynch David. Catching the Big Fish: Meditation, Consciousness, and Creativity. 2006. URL: https://archive.org/details/david-lynch-catching-the-big-fish/page/n43/mode/2up (дата звернення: квітень 2024).

Rare Interview, Federico Fellini. 1963. URL: https://www.youtube.com/watch?v=IkEGsfBTvqw (дата звернення: березень 2024).

Siebers Johan. The utopian function of film music. 2014. URL: https://www.academia.edu/10347932/The_Utopian_Function_of_Film_Music (дата звернення: березень 2024).

Stilwell Robynn J. Music in Films: A Critical Review of Literature, 1980–1996. THE JOURNAL OF FILM MUSIC. Volume 1, Number 1, Pages 19–61. 2002. URL: chrome-extension://efaidnbmnnnibpcajpcglclefindmkaj/https://citeseerx.ist.psu.edu/document?repid=rep1&type=pdf&doi=45fbb20c1c190c19781a8247b2d920df02f30c4f (дата звернення: квітень 2024).

Zavattini Cesare. Some Ideas on the Cinema. 1953. URL: https://doubleoperative.com/wp-content/uploads/2009/12/cesare-zavattini-some-ideas-on-the-cinema.pdf (дата звернення: березень 2024).

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-09-03

Як цитувати

СИРБУ, Г. (2024). МУЗИЧНО-КІНЕМАТОГРАФІЧНА ПАРТИТУРА ФІЛЬМУ “OTTO E MEZZO” (1963) ЯК ПРИКЛАД ТВОРЧОГО ТАНДЕМУ Ф. ФЕЛЛІНІ ТА Н. РОТА. Fine Art and Culture Studies, (3), 274–282. https://doi.org/10.32782/facs-2024-3-37

Номер

Розділ

КУЛЬТУРОЛОГІЯ