ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ ТА СИНТЕТИЧНИХ ПОЛІМЕРІВ ПРИ ДУБЛЮВАННІ ЖИВОПИСУ. ІСТОРІЯ ТА РЕГІОНАЛЬНА СПЕЦИФІКА МЕТОДИК

Анотація

Метою статті є дослідження історії використання різних адгезивів для дублювання живопису на полотні протягом XX ст. в Європі та Україні, порівняння досвіду вітчизняної та європейських шкіл реставрації. Методи дослідження. Дослідження побудоване на використанні історико-генетичного та мистецтвознавчого аналізу. У досягненні поставленої мети застосовано такі методи дослідження: порівняння, систематизації, аналізу, узагальнення досліджуваної проблеми які дозволили забезпечили комплексний підхід до вивчення історії розвитку методик реставрації. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше зроблено спробу розглянути розвиток та еволюцію методик дублювання в хронологічній послідовності та з урахуванням змін етичних засад консервації-реставрації як галузі та регіональних особливостей. Висновки. Дослідження історичної еволюції адгезивів у реставрації живопису виявляє чіткі регіональні відмінності та технологічні тенденції. До 1970-х років у реставраційній практиці існували природні адгезиви, при цьому спостерігалась виразна регіональна специфіка: для пострадянського простору характерне використання тваринних клеїв (особливо осетрового), тоді як у Західній та Центральній Європі переважали рослинні клеї та воскосмоляні мастики. В рамках дослідження встановлено що значний технологічний прорив відбувся у 1970-х роках, коли з’явились перші синтетичні адгезиви. Цей період характеризувався експериментами з різними вініловими полімерами. У США та Західній Європі було розроблено низку синтетичних матеріалів, серед яких найбільшого поширення набули BEVA та Plextol B-360 (Lascaux HV-360). Ці розробки супроводжувались створенням спеціального обладнання – вакуумних столів та систем низькотемпературного дублювання. Для радянської школи в цей період найбільш типовим став полівініловий спирт. 1980–1990 рр. ознаменувалися технологічним удосконаленням методик нанесення синтетичних адгезивів на Заході та повною зупинкою розробок у радянській та пострадянській реставрації. Що призвело до технологічного відставання вітчизняної школи у порівнянні з Заходом. Тому найбільш перспективними роботами у майбутньому в царині дублювання живопису є розробки по пластифікації та підвищенню пастозності натуральних білкових клеїв з одного боку та подальші розробки з галузі синтетичних вінілів з іншого боку.