ІКОНОДУЛІЗМ, ІДОЛАТРІЯ ТА ІКОНОКЛАЗМ: РІЗНИЦЯ МІЖ ІКОНОЮ, ІДОЛОМ ТА ЇХ АНТРОПОЛОГІЧНІ ЕКСПЛІКАЦІЇ
DOI:
https://doi.org/10.32782/facs-2024-6-31Ключові слова:
ікона, ідол, іконодулізм, іконоклазм, іконоборництво, теорія ікони, культурологічний вимір, міждисциплінарність, релігія, теологія, сакральне, християнська антропологія, зображення, репрезентація, феноменологіяАнотація
Стаття зосереджена на переосмисленні понять «ідола» та «ікони», а також «іконоклазму», базуючись на сучасній теологічній думці Ж.-Л. Маріона. Мета статті – диференціювати поняття «ідола» та «ікони», а також «іконоклазму», знайти нові точки розуміння понять, виходячи із сучасних феноменологічних досліджень. Методологія дослідження. Основою дослідження є аналітичний та феноменологічний методи для оприявнення сенсу понять. Також використовуються історико-компаративістський метод, метод інтерпретації та узагальнення. Наукова новизна. Розглянуто та проаналізовано основне термінологічне наповнення понять «ікона», «ідол» та «іконоборництво» у зв’язку з їх переосмисленням у новітніх дослідженнях. Виявлено сутнісні ознаки понять, їх відмінність та спільні точки. Також й поглиблено розуміння та наповнення понять, виходячи із статичної та динамічної частин теорії ікони. Висновки. Ікона та ідол є способами бачення та мають різне відношення до поняття трансцендентного. Тоді як ідол зосереджує погляд на самому собі та намагається дати вичерпну відповідь на наші прагнення та уявлення, ікона залишає відкритий горизонт до непізнаваного та нескінченного, залишаючись «прозорою» для людського погляду. Зв’язок ікони із трансцендентністю полягає у тому, що ікона не дає доступ до чогось остаточного і зрозумілого як фіксованого «образу уявлень» чи «образу думки», а відсилає до того, що не можна привласнити та завершити у межах остаточного («ідола»). Завдяки перенесенню поняття трансцендентності на антропологію та використовуючи святоотцівське розділення на «образ» та «подобу» Божу, маємо дві частини теорії ікони: статичну та динамічну. Образ Божий у людині як образ трансцендентності та невичерпності відсилає нас до статичної частини, в якій таїна людського існування та людської особистості ніколи не може бути зрозуміла повністю. Подоба Божа як постійне самотрансцендування відсилає нас до динамічної частини, де людина покликана постійно вдосконалюватись на своєму шляху та уподібнюватися Христу. Таким чином, поєднання теорії Маріона із класичною теорією ікони дає нам антропологічні експлікації. За допомогою них ми можемо побачити зв’язок теорії ікони та цінності кожної людини для світу.
Посилання
Велецас Х. Богослов’я ікони – єретичні відхилення. 2021. URL: http://kyiv-pravosl.info/2021/04/06/bohoslovya-ikony-eretychni-vidhylennya/ (дата звернення: 02.10.2024)
Кусьнєж В. Людина – образ і подоба Божа: біблійна перспектива. Добрий Пастир: науковий вісник Івано-Франківської академії Івана Золотоустого. Богослов’я. Філософія. Історія, (1), 2007, с. 58–72.
Григорій Ніський. Про сотворення людини. Переклад Лук’яненка Л.О. 2003. URL: https://www.scribd.com/document/723628649/%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D
%B9-%D0%9D%D1%96%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D0%BF%D1%80%D0%BE-% D 0 % A 1 % D 0 % B E % D 1 % 8 2 % D 0 % B 2 % D 0 % B E % D 1 % 8 0 % D 0 % B 5 % D 0 % B D % D 0 % B D % D 1 % 8 F - %D0%9B%D1%8E%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B8-%D0%9F%D0%B5%D1%80-%D0%9E-%D0%BB%D0%B5%D0%B2%D0%BA%D0%B0 (дата звернення: 15.11.2024).
Мосякіна Т.В. Поняття кенозису у формування іконологічного мислення. 2020. Доступно за адресою: https://ekmair.ukma.edu.ua/server/api/core/bitstreams/639f6021-dce4-4988-822f-9721656c55a2/content (дата звернення 07.10.2024).
Соколовський О. Розвиток христологічних уявлень у творчій спадщині апостольських отців. Вісник Львівського університету. Серія філос.-політолог. студії. 2018. Випуск 16, с. 80–86.
Athanasius of Alexandria. On the Incarnation. Translated by Lewis K.S. 1944. URL: https://web.archive.org/web/20140519040456/http:/www.theologynetwork.org/studying-theologyrs/on-the-incarnation.htm (дата звернення 08.09.2024).
Faur J. The Biblical Idea of Idolatry. The Jewish Quarterly Review, Vol. 69, No. 1 (Jul., 1978), pp. 1–15.
Irenaeus of Lyons. Against the Heresies. Translated by Unger D.J. Paulist Press, 1992. URL: https://archive.org/details/SaintIrenaeusAgainstHeresiesComplete/page/n307/mode/2up (дата звернення: 09.10.2024).
Marion J.-L. La croisee du visible. PUF, 2014. 168 p. URL : https://www.librairiedalloz.fr/ebook/9782130792130-la-croisee-du-visible-jean-luc-marion/ (дата звернення: 01.10.2024).
Maximus the Confessor: Selected Writings. Translated by Berthold G.S. Paulist Press, 1985. 240 p.
Morgan D. The vicissitudes of seeing: iconoclasm and idolatry. Religion 33 (2), 2003. Pp. 170–180.
Palamas G. The Triads: In Defense of Those Who Practice Sacred Quietude. Edited by J. Meyendorff, translated by N. Gendle. Paulist Press, 1983. 172 p.
Rosner, B.S. The Concept of Idolatry. Themelios 24.3. May 1999. Pp. 21–30.
Rubies J.-P. Theology, Ethnography, and the Historicization of Idolatry. Journal of the History of Ideas, Vol. 67, No. 4 Oct., 2006. pp. 571–596.