«РЕМЕСЛА, ЩО ЖИВУТЬ»: ТРАДИЦІЙНЕ ДЕКОРАТИВНЕ МИСТЕЦТВО В МУЗЕЙНОМУ ПРОСТОРІ

Анотація

Мета роботи. У статті проаналізовано виставковий проєкт «Ремесла, що живуть», реалізований Національним музеєм декоративного мистецтва України у березні – червні 2025 року, як інструмент збереження та популяризації нематеріальної культурної спадщини. Розглянуто історичний контекст розвитку ремесел України від кінця ХІХ до початку ХХІ століття, вплив соціальних трансформацій на традиційні форми декоративного мистецтва, а також сучасні виклики їх збереження. Особливу увагу приділено музейній репрезентації 19 елементів Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України, включно з текстилем, вишивкою, керамікою, декоративним розписом, писанкарством та бісероплетінням. У межах дослідження підкреслено роль музейної інституції як платформи міжпоколіннєвого діалогу, засобу культурної ідентифікації та підтримки живих традицій. На основі міждисциплінарного підходу проаналізовано потенціал виставкової діяльності у формуванні національної ідентичності, підтримці майстрів, залученні аудиторії та створенні сталих моделей охорони нематеріальної культурної спадщини. Методологія. У дослідженні застосовано міждисциплінарний підхід, що поєднує елементи мистецтвознавства, етнографії, музейної справи та правових аспектів охорони нематеріальної культурної спадщини. Основними методами виступають аналіз літературних джерел, порівняльно-аналітичний метод, а також методи інтерв’ю та опитування. Наукова новизна дослідження. Наукова новизна цього дослідження полягає у комплексному аналізі виставкової діяльності як інструменту збереження, популяризації та осмислення нематеріальної культурної спадщини в Україні на прикладі виставки «Ремесла, що живуть». Уперше здійснено ґрунтовне вивчення музейної репрезентації елементів Національного переліку НКС у поєднанні з інтерпретаційними, освітніми та інституційними функціями музею в сучасному контексті.Ключові аспекти новизни: − Виявлення взаємозв’язку між виставковою практикою та процесом формування національної ідентичності в умовах глобалізації та культурної трансформації; − Розкриття потенціалу виставки як платформи міжпоколіннєвого діалогу та культурного оновлення традицій; − Аналіз музейного підходу до охорони нематеріальної спадщини через інвентаризацію, освітні програми та включення носіїв традицій у виставковий процес; − Оцінка ролі традиційних ремесел як живої системи знань, що має не лише естетичну, а й глибоку соціо- культурну та символічну функцію.Висновки. Презентація нематеріальної культурної спадщини у музейному просторі відіграє важливу роль у збереженні і трансляції культурного коду нації. Через експозицію «Ремесла, що живуть» реалізується не лише науково-дослідна, а й освітньо-комунікаційна функція музею. Завдяки інклюзивному підходу та актуалізації регіональних ремесел здійснюється формування національної ідентичності, міжпоколіннєвого діалогу та популяризації автентичних традицій в сучасному світі.