ІНТЕРПРЕТАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО МОДЕРНІЗМУ XX СТОЛІТТЯ У СВІТОВОМУ ХУДОЖНЬОМУ ПРОЦЕСІ
DOI:
https://doi.org/10.32782/facs-2025-2-39Ключові слова:
модернізм, друга половина XX століття, Київ, архітектура Києва, мистецтво КиєваАнотація
У статті досліджується розвиток модерністських тенденцій у мистецтві та архітектурі Києва в другій половині XX століття. Розглядається відхід від стилю ампіру та формування нових архітектурних форм під впливом загальних тенденцій та місцевих особливостей.Особлива увага приділяється аналізу знакових архітектурних об’єктів Києва цього періоду, зокрема архітектурний факультет КНУБА, Центральний автовокзал та будівля «УкрІНТЕІ». Підкреслюється їхня роль у формуванні унікального архітектурного ландшафту міста та відображенні стилістичних особливостей модернізму.У Києві зявляються знакові споруди, що відображали дух епохи, такі як Палац «Україна», готель «Салют», окремі житлові масиви.Архітектори експериментували з формами та простором, інколи з елементами бруталізму.У мистецтві продовжувався пошук нових форм вираження в живописі, скульптурі, графіці та спостерігався розвиток абстрактного мистецтва. Крім того, у статті розглядаються процеси, що відбувалися в мистецтві Києва в цей період. Аналізуються тенденції розвитку «суворого стилю» та неофіційного мистецтва, їхній внесок у збагачення культурного життя міста та розширення меж художньої виразності. Модернізм у Києві розвивався в складних умовах ідеологічного контролю, але водночас став періодом активних творчих пошуків, появи оригінальних архітектурних та мистецьких творів, що відображають дух епохи.У роботі підкреслюється значення збереження та осмислення спадщини цього періоду для сучасного культурного розвитку міста.Київський модернізм другої половини XX століття – це складне та неоднозначне явище. Він розвивався в умовах ідеологічного контролю, але водночас демонстрував прагнення до інновацій, функціональності та самобутнього вираження. Архітектурні та мистецькі твори цього періоду є важливою частиною культурної спадщини Києва, відображаючи дух епохи та творчі пошуки митців. Сьогодні ці об'єкти потребують осмислення, збереження та інтеграції в сучасний міський простір як свідчення унікального етапу в історії київської культури.
Посилання
Вечерський В. В. Спадщина містобудування України: теорія і практика історико-містобудівних пам’яткоохоронних досліджень населених місць: НДІТІАМ Головкиївархітектура. Київ, 2003. 558с.
Дьомін М. М., Кондель-Пермінова Н. М., Пучков А. О. Архітектура України у державних преміях: 1941–2007: монографія. Київ: Центр історико-містобудівних досліджень, 2008. 364 с.
Кондель Пермінова Н. М. До історії архітектурної та будівельної освіти в Україні. Сучасні проблеми художньої освіти в Україні. 2006. Вип. 2. С. 107–126.
Кондель-Пермінова Н. М. Культурна спадщина України: Перезавантаження системи збереження. Художня культура. Актуальні проблеми. 2018. №14. С. 20–27.
Даниленко В. Дизайн України в Європейському вимірі ХХ століття. Нариси з історії українського дизайну ХХ століття. 2012. С. 6-35.
Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво : терміни і поняття: монографія. Київ: Вид-во Ін-ту проблем сучасного мистецтва, 2002. 472 с.
Brand Stewart. How Buildings Learn:What Happens After They're Built: monograph. Penguin Books, October 1, 1995. 256 p.
Drostе М. Вauhaus: monograph. Вerlin: Taschen, 2019. 96 p.
Foucault Michel. Discipline and Punish: monograph. The Birth of the Prison Vintage Books, April 25, 1995. 333 p.
Harvey David. From the Right to the City to the UrbanRevolution:monograph. Verso, April 9, 2013. 208 p.