ЗАСНУВАННЯ КОНЦЕПЦІЇ МУЗИЧНОГО РЕПЕРТУАРУ: НОТНІ БІБЛІОТЕКИ ПЕРШИХ ПЛАТНИХ ПУБЛІЧНИХ КОНЦЕРТІВ

Анотація

Досвід організаторів перших платних публічних концертів достатньо широко досліджено в музикознавчій літературі, хоча в свідомості широкого кола професіоналів навряд чи надійно закріплені імена Джона Баністера, Томаса Бріттона, Карла Фрідріха Абеля, Анн-Данікана Філідора, П’єра Сімар(т)а або Жан-Жозефа Муре(т)а.Обізнаність щодо їхньої діяльності важлива для розуміння історичного поступу розвитку концертної практики, інструментальних жанрів та віртуозності як необхідної риси концертного виконавця. Вивчення елементів їхньої організаційної роботи висвітлюють специфічні обставини, які вплинули на історію виконавства, а саме на виникнення концепції концертного репертуару, за аналогією до репертуару театрального. Метою роботи, таким чином, є з’ясування – на матеріалах діяльності перших довготривалих компаній публічних платних концертів – певних причин розповсюдження нових канонів публічних виступів, де стало можливим багатократне виконання творів в концертних програмах. Методологія дослідження полягає в застосуванні музично-історичного і описового методів для вивчення підходів до придбання та використання нотних матеріалів в організації платних публічних концертів в кінці XVII – середині XVIII ст.Наукова новизна роботи полягає в розборі незвичного аспекту діяльності організаторів перших серій публічних платних концертів. Вперше розглянуто складнощі в придбанні та отриманні нотних матеріалів (в вигляді друкованих чи переписаних партій, поголосників тощо) як одну з причин виникнення ідеї повторення творів, партитури яких були наявні в нотних бібліотеках організаторів.Такий аспект дослідження привів до наступних висновків. У результаті роботи організацій публічних концертів в певних обставинах обмежених ресурсів (часу на репетиції, фінансів на оренду приміщення, оплату музикантів та замовлення друкованих чи переписаних нотних матеріалів, необхідних для постійного оновлення програм концертів) склалися підстави для повторного чи навіть багаторазового виконання тих чи інших творів, які почали закріплюватися та вдосконалюватися в вигляді готового для виконання якісного музичного репертуару.Слухацькі враження, зосереджені виключно на прослуховуванні музики, без відволікання на театральне дійство, – сюжетні колізії, костюми, декорації тощо – включали також досвід порівняння різних виконань. Все більша частка інструментальної музики в програмах концертів, зокрема в Le Concert Spirituel, призвела до сплеску популярності віртуозного концертного стилю. На сцені народжувалася слава музикантів, які потім розвивали свій успіх в самих різних сферах, пов’язаних з музикою. Нотні видавці почали з більшим ентузіазмом публікувати їхні композиції; професіонали й аматори намагалися вчитися саме в них – за придбаними нотами, на приватних заняттях, за опублікованими Методами (Школами гри). Все більше з’являлося бажаючих вчитися грі, опанувати відомі твори, які поступово складали репертуар виконавця.