ЕТАПИ РОЗВИТКУ КИТАЙСЬКОГО СИМФОНІЗМУ В ПРОЄКЦІЇ НА ТВОРЧІСТЬ МА СІКОНГА

Анотація

Мета статті – періодизувати розвиток китайської симфонічної музики ХХ століття та визначити у ній внесок визначного композитора, скрипаля і педагога Ма Сіконга (Ma Sicong) (1912–1987). Сформувавшись на початку минулого століття у китайському музичному просторі, симфонічна музика пройшла складний шлях розвитку. Загалом, можна виділити наступні етапи розбудови симфонізму Піднебесної: початковий період становлення симфонічної музики (1929–1949 рр.), її розквіт у 1949–1956 рр., роки застою в добу Культурної революції (1966–1976 рр.), період відкритості (1977–1987 рр.) як відродження та суттєве оновлення симфонічної музики в Китаї, творчі пошуки композиторів Піднебесної на межі ХХ–ХХІ століть. Так, уже ранній етап формування симфонічних оркестрів у Китаї, хоч і мав передумови у якості іноземних симфонічних колективів за нечисельною участю китайських музикантів, був пов’язаний з підготовкою виконавських кадрів: оркестрових інструменталістів та диригентів. Процес утворення таких колективів і симптоматично перших спроб написання симфонічної музики припадає на 1920–1930-ті рр. Першим етапом стрімкого освоєння нових симфонічних жанрів у композиторській творчості та їх апробація національними виконавськими силами приносить чималі результати, пік високого підйому яких припадає на середину століття, демонструючи у 1950–1960-х рр. вагомі здобутки китайського симфонізму. Однак трагічні події, пов’язані з культурною революцією в Китаї та відкиданням усіх попередніх досягнень спричиняють критичну, майже 20-річну паузу у розвитку симфонічного мистецтва. Закриття діяльності симфонічних колективів, репресії композиторів та виконавців, вимушена еміграція багатьох мистців.Вестернізація у площині китайського симфонізму, яка починається у 1970–1980-х рр., ознаменована новим політичним курсом відкритості. Симфонічна музика Ма Сіконга слугує яскравим прикладом сублімації національних традицій та засад західного симфонізму. Творчість композитора опинилася під забороною до 1990-х років, а її справжнє відродження наступило лише в ХХІ ст.