АВТОРСТВО В ДІЇ: ТРАНСФОРМАЦІЯ РОЛІ ВИКОНАВЦЯ У СУЧАСНІЙ КАМЕРНІЙ МУЗИЦІ

Анотація

У сучасному художньому дискурсі спостерігається дедалі активніше переосмислення ролі виконавця як самостійного суб’єкта творчого процесу. Зрушення в бік перформативних, інтермедійних і співтворчих моделей актуалізують потребу в системному аналізі трансформацій виконавської функції в академічній музиці. Метою статті є здійснення комплексного аналізу еволюції ролі виконавця в академічній камерній музиці другої половини XX – початку XXI століття, з акцентом на зміщення фокусу з текстоцентричної моделі авторства до перформативної парадигми співтворчості. Методологія дослідження спирається на історико-логічному, порівняльному і системно-структурному підходах, що дозволяє розглядати музичний твір як процес взаємодії композитора, виконавця й слухача. Типологічний аналіз емпіричних кейсів проведено через призму семирівневої шкали творчих пропозицій А. Кубʼяк-Кенуорті. Наукова новизна. Здійснено системний огляд трьох ключових сценаріїв трансформації виконавської ролі в камерній музиці: 1) поєднання композиторської та виконавської функції в одній особі, 2) ініціативне замовлення нових творів виконавцями або ансамблями, 3) делегування композиторських рішень виконавцю в умовах індетермінованості, імпровізації, мультимедійності. Висновки. У результаті дослідження обґрунтовано, що сучасний виконавець постає як повноправний співтворець музичного твору, який не лише реалізує, але й співформує художній результат. Це зумовлює оновлення виконавської агентності, що передбачає володіння розширеними техніками гри, навичками роботи з live-electronics, сценічною пластикою тощо. Особлива увага приділена українському контексту, де камерні колективи виступають як замовники нових творів і активні учасники формування остаточного звучання. Визначено потребу подальших досліджень перформативних стратегій у камерній музиці в умовах міждисциплінарного та технологічного зрушення.