МІЖКУЛЬТУРНІ КОДИ В РЕЖИСУРІ ШОУ ТА АРТПРОЄКТІВ: ЛОКАЛЬНЕ Й ГЛОБАЛЬНЕ

Анотація

У статті здійснено теоретико-аналітичне осмислення міжкультурних кодів як ключових елементів сучасної режисури шоу та артпроєктів, що функціонують на перетині локальних традицій і глобальних форматів.Обґрунтовано актуальність дослідження в умовах посилення глобалізаційних процесів, що вимагають нових підходів до репрезентації локальної ідентичності через мистецькі форми. Метою дослідження є виявлення специфіки функціонування міжкультурних кодів у режисурі мистецьких проєктів і стратегій адаптації локального змісту до глобального контексту та навпаки.Методологія дослідження спиралася на міждисциплінарний аналіз, що інтегрував семіотичний, культурологічний та режисерсько-практичний інструментарій для комплексного вивчення міжкультурних кодів у контексті сценічного мистецтва та глобальної комунікації. Наукова новизна дослідження полягає у виокремленні, систематизації та теоретичному осмисленні режисерських стратегій оперування міжкультурними кодами в різноманітних шоу та мистецьких проєктах на динамічному перетині локального й глобального культурних контекстів. Результати та висновки. Розкрито теоретичні засади міжкультурної комунікації в мистецтві з опорою на концепти культурного коду, символічного перекладу та інтеркультурного діалогу. Виокремлено основні режисерські стратегії взаємодії з міжкультурними кодами: гібридизацію, контекстуалізацію та деконструкцію. Проаналізовано приклади застосування цих стратегій на прикладі українських артпроєктів, що були презентовані на міжнародних фестивалях, а також у межах адаптації глобальних шоу-форматів, зокрема телепроєкту «Танці з зірками». Доведено, що режисер виступає як культурний фасилітатор, здатний транслювати локальні наративи універсальною сценічною мовою, зберігаючи при цьому глибинну семантику національного. Увага до культурного коду в режисурі розглядається як чинник міжкультурного порозуміння та засіб гуманітарної дипломатії.Матеріали даного дослідження становлять інтерес для широкого кола науковців і практиків, зокрема фахівців у галузі режисури, сценічного мистецтва, культурології, семіотики, міжкультурної комунікації, а також для експертів із креативних індустрій, які працюють із глобальними форматами. Особливо цінною ця розвідка буде для дослідників постколоніального простору, де актуалізується необхідність переосмислення локального досвіду через універсальні художні мови. Подальші дослідження доцільно спрямувати на поглиблений аналіз семіотики міжкультурних кодів у цифрових форматах сценічного мистецтва та вивчення рецепції локальних смислів у глобальному контексті.