ВИТОКИ УКРАЇНСЬКОГО СТЕНДАПУ ЯК КУЛЬТУРНОГО ФЕНОМЕНУ

Анотація

Мета статті – вивчення впливу соціокультурних, політичних та медійних чинників на формування та розвиток українського стендапу як самостійного жанру комічного мистецтва, а також виявлення його історичних витоків у національному культурному контексті. Актуальність дослідження зумовлена стрімким зростанням популярності стендап-комедії в Україні, її роллю в формуванні нових культурних ідентичностей, а також потребою наукового осмислення даного явища у світлі соціальних трансформацій, зокрема в умовах війни. Методологія дослідження. Увага приділяється американському досвіду становлення стендапу, зокрема через дослідження таких авторів, як Л. Мінц, М. Дуглас, В. Тернер, Дж. Боскін, а також особливостям побутування даного жанру в умовах багатокультурного суспільства. Проаналізовано, як стендап-комедія виконує амбівалентні соціальні функції – від емоційної терапії до інструмента соціального контролю. Наукова новизна. Розглянуто український стендап як новітнє явище, яке пройшло шлях від запозиченої моделі до повноцінного мистецького жанру з виразним національним контекстом. Простежено етапи його становлення: від перших медіапроєктів початку 2010-х років до сучасної індустрії з розгалуженою інфраструктурою клубів, шоу, онлайн-платформ і благодійних ініціатив. Досліджено внесок ключових фігур українського стендапу – Сергія Ліпка, Антона Тимошенка, Лєри Мандзюк, Василя Байдака, Святослава Загайкевича та інших – у розвиток жанру та його естетичну, ідеологічну й мовну трансформацію. Висновки. У статті розглянуто вплив соціальних змін – зокрема повно- масштабного вторгнення росії – на змістову наповненість стендапу, його функцію як інструменту культурного спротиву та засобу переосмислення травматичного досвіду. Виокремлено основні тенденції розвитку жанру: від регіоналізації мовної палітри до формування альтернативного гумористичного дискурсу, орієнтованого на молодь та критично мислячу аудиторію. У підсумку автор підкреслює роль стендап-комедії як важливого чинника національної самоідентифікації та публічного осмислення соціальної реальності.