КРИЗА ІДЕНТИЧНОСТІ В ЦИФРОВУ ДОБУ: МІЖ АВТЕНТИЧНІСТЮ ТА АЛГОРИТМАМИ ШІ

Анотація

Мета роботи проаналізувати вплив віртуального середовища цифрової доби на трансформацію ідентичності та осмислити роль штучного інтелекту у формуванні нових уявлень про автентичний та алгоритмічно сконструйований образ особистості у цифровій культурі. Досягнення цієї мети передбачає вирішення наступних завдань: висвітлення значення алгоритмів штучного інтелекту, що використовуються у ШІ-застосунках; дослідження особливостей конструювання цифрової ідентичності як прикладу комунікативного симулякру у віртуальному просторі культури; осмислення ризиків втрати особистісної цілісності в умовах алгоритмізації соціальних і комунікативних практик як ключової проблеми формування особистості у віртуальному середовищі цифрової культури. Методологія дослідження спирається на принципи кроскультурності та поєднує культурологічний, психологічний і філософський аналіз, емпіричний (метод експерименту) та метод контент-аналізу новітніх ШІ-застосунків як прикладів комунікативного симулякру. Наукова новизна. Вперше проаналізовано специфіку впливу цифрових ідентичностей та трансформацію комунікації в соціальних ШІ мережах-симулякрах. Вперше проведено експеримент з відмовою від цифрової присутності як інструмент вивчення антропологічної невидимості у віртуальному просторі. У висновках констатується, що з огляду на результати культурологічного дослідження особливостей формування і розповсюдження тренду на цифрові ідентичності та створення штучних медіа, а також з позицій «теорії мертвого Інтернету», відбувається перехід людства до доби кризи ідентичності. ШІ соціальні мережі-симулякри витісняють живу комунікацію, створюючи ілюзію соціальності, що часто базується на фіктивних або маніпулятивних алгоритмах. Експериментальне дослідження показало, що втрата цифрової репрезентації призводить до соціального виключення у цифрових мережах та демонструє виразну залежність соціальної та культурної пам’яті від безперервного цифрового саморепрезентування. Нові ШІ-застосунки, такі як SocialAI чи Butterflies, трансформують уявлення про суб’єктність: особистість більше не є стабільною, а конструюється відповідно до очікувань аудиторії та трендів.