ПЕДАЛІЗАЦІЯ В РОБОТІ ПІАНІСТА: СТИЛЬОВИЙ ПІДХІД

Анотація

Стаття присвячена проблемі застосування педалізації відповідно стильовому напряму. Мета роботи – визначити і теоретично обґрунтувати особливості застосування педалізації у творах композиторів різних стильових напрямів. Методологія дослідження спирається на системно-аналітичний та компаративний методи. Наукова новизна полягає у визначенні специфіки педалізації через порівняння щодо її застосування у різних стильових напрямах з урахуванням еволюції музичного інструментарію. Висновки. Педалізація відіграє суттєву роль у забезпеченні взаємодії провідних компонентів музичної фактури. Функція педалі залежить як від фактури, стиля так і художнього образу музичного твору. Педалізація є творчою й обов’язковою складовою виконавського процесу піаніста. В межах дослідження розглянуто специфіку педалізації у інтерпретації творів епохи бароко (І. С. Бах), віденських класиків (Й. Гайдн, В. А. Моцарт, Л. ван Бетховен), композиторів-романтиків (Ф. Шопен, Ф. Ліст). Визначено функції правої і лівої педалі у фортепіанному виконавстві та фактори комплексного її застосування (авторські вказівки, стиль й жанр твору, елементи музичної мови – темп, агогіка, динаміка, штрихи, артикуляція, регістр, характеру пауз, специфіка звучання інструмента та акустика приміщення). Уміння педалізувати залежить переважним чином від розуміння доцільності застосування педалізації у творі того чи іншого стилю та здатності здобувача до слухового контролю. Педалізація має тонко диференціюватися слухом і почуттям виконавця, оскільки є тонка межа градацій між «так» і «ні» (точно – неточно, вірно – невірно, стильно – нестильно тощо). Дія майстерності педалізації повинна бути вихована, у всьому піаністичному комплексі, і спрямовуватися на художню ціль. Уміння педалізувати відпрацьовується в процесі опанування творів різних жанрів і стилів.