ДЗВІН ЯК ФІГУРА ПАМʼЯТІ (НА ПРИКЛАДІ ПРЕЛЮДІЇ І ФУГИ № 1 ДО-МАЖОР ІЗ ЦИКЛУ «24 ПРЕЛЮДІЇ ТА ФУГИ» В.ЗАДЕРАЦЬКОГО

Анотація

У статті подається комплексна інтерпретація першого диптиху «Прелюдії та фуги» до-мажор з циклу «24 прелюдії та фуги» Всеволода Петровича Задерацького в музикознавчому, психологічному та культурологічному аспектах. Особлива увага надається символіці дзвіну, як знаку памʼяті, сакрального музичного часу розглянутий в контексті екзистенційного досвіду концтабору та літургійного символізму. У дослідженні обгрунтовано трактування дзвону як фігури памʼяті, який в умовах концентраційного табору набуває особливої апофатичної сили, адже його звучання відбувається тільки в уяві, внутрішньому світі, через його відсутність у реальному житті, стаючи таким чином своєрідним способом мислення та формою збереження національного духовного досвіду. Методологія: у статті використовується структурний аналіз музичного тексту, семіотики звуку, інтертекстуального прочитання та герменевтичного підходу. Музичний матеріал розглянуто як своєрідний щоденник, в якому дзвін постає не обʼєктом зображення, а способом мислення, фундаментального внутрішнього психічного життя ув’язненого і пам’яті, що набуває ознак національної. Особливу увагу приділено аналізу тритону, повторюваних фігур, нижнього дзвону, метафоричної архітектоніки оберненого хреста, набату, дзеркальної структури диптиху та есхатологічного звучання фіналу. Наукова новизна: вперше в історії музикознавства проаналізований диптих з циклу «24 прелюдії та фуги» Всеволода Петровича Задерацького та запропонована оригінальна концепція дзвону як формотворчого елементу акустичної фігури пам’яті, що втілює категорії сакрального, екзистенційного та історичного. Простежено паралелі між архітектонікою музичної форми та ритуальними моделями дзвону в українській традиції. Встановлено, що у прелюдії дзвін виконує функцію виклику, нагадування, молитви, а у фузі – переходу, межі, есхатологічного завершення. У висновках підкреслено, що дзвін стає духовним простором свідчення, своєрідним символом присутності того, що не можна вимовити, зрозуміти та забути та дозволяє слухачу сформувати глибокий емоційний зв’язок з національною культурою України та розуміння символічного давнього знання.