ПРИНЦИПИ ТЕМБРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ У СТРУННОМУ КВАРТЕТІ О. ЩЕТИНСЬКОГО

Анотація

Актуальність теми дослідження зумовлена зростаючою увагою до сучасної української камерної музики, у якій темброва сфера набуває провідного значення як конструктивний та художньо-виражальний чинник. Метою статті є аналіз принципів тембрової організації у струнному квартеті О. Щетинського (1991) на основі опозиційних понять: інтеграція / дезінтеграція та інерція / активність. Наукова новизна роботи полягає у введенні твору до наукового обігу та демонстрації того, як мікротематизм і мікрохроматика, зазначені автором у передмові, функціонують у тісному зв’язку з темброво-фактурними процесами, формуючи цілісну систему організації матеріалу. У результаті аналізу встановлено, що принципи тембрової організації реалізуються від локальних елементів (секундовий мотив, pizzicato, glissando, флажолети) до великих структурних розділів. Принцип інтеграції забезпечує стійкість фактурних пластів, однорідність динаміки, регістру та артикуляції, створюючи цілісність звучання другої частини та фіналу. Дезінтеграція проявляється через варіювання регістру, динаміки, артикуляції та технік звуковидобування, сприяючи мотивно-тематичній трансформації, поліфонічній насиченості та драматургічним контрастам у першій і третій частинах. Інерція підкреслює сталість технік звуковидобування (legato, педальні фігурації), підтримуючи внутрішню стабільність голосів і поступовий розвиток матеріалу, тоді як активність реалізується через ритмічну та темброво-фактурну варіативність, забезпечуючи динамічний розвиток і виразність кожного розділу. Фінал квартету демонструє синтез цих принципів: переважає інтеграція, локальні прояви дезінтеграції та активності формують тонкі драматургічні акценти, наближаючи завершення до моделі відкритого, постмодерністського фіналу. Темброва організація виступає основним засобом розвитку матеріалу, замінюючи традиційний тематизм і забезпечуючи цілісність та багатовимірність структури квартету.