ПОНЯТТЯ ЗВУКОВОГО ОБРАЗУ У СВІТЛІ НАУКОВОЇ РЕФЛЕКСІЇ: БАГАТОВЕКТОРНІСТЬ ОСМИСЛЕННЯ

Анотація

У статті розглянуто поняття звукового образу, яке дістало різноаспектного осмислення в наукових працях. Метою є узагальнення наукових поглядів і підходів щодо поняття звукообразу (звукового образу), які склались в сучасній музикознавчій літературі, із залученням точок зору на цей предмет, сформульованих в суміжних мистецтвознавчих сферах, з метою розширення уявлень про нього як про складний, багаторівневий і міждисциплінарний. У статті застосовані загальнонаукові і спеціальні наукові методи і підходи, зокрема аналізу і синтезу, системний, компаративний, функціональний. Наукова новизна полягає в узагальненні різноманітних точок зору на поняття звукового образу з артикулюванням його міждисциплінарної, різновекторної і багаторівневої специфіки. Висновки. З’ясовано, що поняття звукообраз (звуковий образ) у сучасному музикознавстві є феноменом, який функціонує на перетині суто музичних (музикознавчих, виконавських, композиторських) і міждисциплінарних підходів. Аналіз наукових джерел засвідчив різноспрямованість розробки поняття, продуктивність його дослідження у різних площинах: інструментальної специфіки, стилю, жанру, різноманітних мистецьких практик тощо. Звукообраз постає багаторівневим утворенням ‒ від метафізичних онто-сонологічних моделей до конкретних проявів у фактурі, тембрі та виконавській практиці. Встановлено, що різні підходи до окреслення поняттєвих меж звукообразу формують розгалужене поле методологічних стратегій: онто-сонологічну, стильово-інструментальну, жанрову, культурологічну тощо. Широкий спектр дослідницьких оптик доводить потенціал поняття для подальшої наукової розробки. Підкреслено, що відсутність універсальної методики аналізу звукообразу зумовлена об’єктивною багатовимірністю і багаторівневістю поняття. Водночас сучасні наукові напрацювання формують основу для подальшого методологічного синтезу, зокрема з позицій когнітивного музикознавства, семіотики, культурології та аудіовізуальних студій.