ПАРАДИГМИ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОГО МУЗИЧНОГО ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ: АНТИЧНА Й СЕРЕДНЬОВІЧНА СТАДІЇ ФОРМУВАННЯ

Анотація

Мета статті – висвітлення початків формування музично-професійних парадигм композитора, виконавця, музичного теоретика (як попередника музикознавця) та музичного педагога на античній і середньовічній стадіях західноєвропейської культури. Методологія дослідження спирається на теорію стадіальності (О. Зінькевич) і на комплексний підхід, що включає загальнонаукові методи (ретроспекції, системного аналізу, узагальнення) та мистецтвознавчі методи, а саме, джерелознавчий (для вибору необхідної інформації з музично-історичних трактатів, посібників, сучасних наукових праць), типологічний (для визначення типових для вказаних стадій напрямків формування музично-професійних парадигм), пошуковий (для виявлення визначних постатей і їхніх професіональних надбань). Наукова новизна полягає у простеженні формування парадигм музичного професіоналізму у зв’язку з історико-суспільними запитами та з урахуванням гендерного чинника; у підкресленні вагомих композиторських і теоретичних досягнень, жанрових домінант, основного інструментарію, виконавських можливостей і освітніх устремлінь на кожній стадії; у підкресленні меценатства як зовнішнього чинника музичного професіоналізму. Висновки. Античність, зважаючи на тривале й послідовне визрівання правзорів професій автора-виконавця, вчителя музики та музичного теоретика, може розглядатися як базова стадія започаткування парадигм західноєвропейського музичного професіоналізму. Це проявилося у появі композиторсько-виконавських шкіл, поступовому розширенні жанрової системи, спробах автономізації інструментальної сфери (яка відділялася від найдавнішого обрядового синкретизму), цінних музично-теоретичних ідеях і освітніх устремліннях, що духовно-виховним впливом на молодь забезпечили собі всесвітнє визнання на наступні століття. Антична поетеса Сапфо (Сафо) стала зачинателькою жіночого композиторства та виконавства. Здобутки Середньовіччя у церковній і світській галузях музичної творчості й виконавства (хорове багатоголосся, лірика й епіка придворних музик і лицарів, поява авторської збірки, мандрівні музиканти), у педагогіці (цехове й шкільне навчання, функціонування творчих шкіл), в музичній теорії (вдосконалення нотації, ладового мислення та ін.) знаменують наступну стадію кристалізації музично-професійних парадигм. На цій стадії намітилося розрізнення автора музики та виконавця, однак більшість композиторів залишилися анонімними. До нашого часу дійшли поодинокі імена тогочасних жінок-композиторок – монахинь Кассії, Гільдегарди з Біегена та королеви Алієнор Аквітанської. Зовнішнім чинником музичного професіоналізму на обох стадіях послужило меценатство, яке сприяло самореалізації творчих особистостей.