СОЛЬНА ДОМРОВА МІНІАТЮРА Б. МІХЄЄВА: ЖАНРОВО-СТИЛЬОВІ ТА ВИКОНАВСЬКІ ОСОБЛИВОСТІ

Анотація

У статті розглядається проблема сольного репертуару для домри, яка залишається найменш розробленою складовою домрового мистецтва. Актуальність теми обумовлена необхідністю системного підходу до розкриття жанрово-стильових та виконавських особливостей творів для домри соло на прикладі циклу «Сім характерних п’єс» Б. Міхєєва. В статті проаналізовано попередні роботи, присвячені домровій мініатюрі, зокрема дослідження І. Форманюк, Л. Бабіч, С. Білоусової та Н. Костенко. Особлива увага приділена жанрово-стильовій багатоплановості, циклізації та специфіці музичних мініатюр, що об’єднуються у цикли та альбоми, включаючи фольклорні, програмні та непрограмні зразки. Застосовано поняття «розширеної домрової техніки», яка включає традиційні прийоми гри та запозичені з виконавського арсеналу інших інструментів. На прикладі номерів циклу «Сім характерних п’єс» аналізується використання ритмічних асиметрій, метроритмічних формул, різноманітних штрихів, різновидів pizzicato та legato, флажолетів та акордової техніки. Висвітлено взаємозв’язок номерів циклу через типи програмності, жанрову спорідненість та розширену домрову техніку, яка підкреслює виразність музичного матеріалу. Результати дослідження підтверджують, що цикл Б. Міхєєва є значним явищем українського домрового мистецтва, поєднуючи технічну універсальність та художню виразність. Автором пропонується подальший аналіз творів домри соло, виконавських прийомів гри і розвитку жанру мініатюри у сольних та ансамблевих формах.