ОБРАЗ ГРИМВАЛЬДА В ОПЕРІ «РОДЕЛІНДА» Г. Ф. ГЕНДЕЛЯ

Анотація

У статті вивчено оперну творчість видатного німецького композитора доби бароко Г. Ф. Генделя, автора більше 40 опер, переважна більшість яких представляє жанр опери-seria. У центрі уваги – опера «Роделінда», написана і поставлена у Лондоні у 1725 році, у період першої Королівської академії музики (1720-1728). Однією з ознак цього періоду, протягом якого було написано 14 опер, є емансипація і зростання значення тенорової партії, перетворення тенорів на оперних злодіїв та запрошення до виконання цих партій співаків з яскраво вираженим акторським обдаруванням. Саме в такому ключі створено партію Гримвальда в опері «Роделінда». Це єдина партія в усій опері, написана для тенора. Метою статті є визначення специфіки трактування образу Гримвальда як головного злодія оперної вистави, та вивчення особливостей вокальної партії, написаної для тенора. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, поєднаних з практично-виконавськими підходами до вивчення матеріалу. Наукова новизна отриманих результатів полягає у визначенні амплуа тенорової партії в операх Г. Ф. Генделя, що представляють тенденції розвитку оперного мистецтва західноєвропейського бароко. Висновки. За канонами жанру опери-seria, в опері «Роделінда», написаній на три дії, протягом яких розгортається сюжет, поєднані боротьба за владу і кохання, відбувається поляризація сил добра і зла. Якщо ідею добра уособлюють головні герої опери (Роделінда, Бертаріх та ін.), партії яких співають чоловічі та жіночі сопрано, носієм зла виступає Гримвальд, вокальну партію якого доручено тенору. Це єдина тенорова партія у виставі. Натура злодія знаходить безпосередній прояв у вокальній партії Гримвальда, де переважає віртуозний компонент. Партія занотована в теноровому ключі і має високу теситуру. Для виконання цієї партії потрібні тенори з яскраво вираженим акторським обдаруванням.