ШЛЯХИ РОЗВИТКУ НАТЮРМОРТУ В КИТАЇ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ

Анотація

У статті розглядається натюрморт як самостійний жанр китайського живопису. Дослідження локалізовано першою половиною ХХ століття – часом бурхливих змін як у соціально-політичному, так і мистецькому житті країни. Мета статті – визначити основні тенденції в розвитку натюрморту як жанрово-тематичної галузі китайського живопису першої половини ХХ століття. Методологія дослідження базується на поєднанні загальнонаукових та спеціальних методів дослідження: систематизації, типологізації, методів формально-стилістичного, компаративного та семантичного аналізу, методах систематизації та типологізації . Новизна дослідження. У роботі вперше висвітлено розмаїття художніх течій та творчого доробку митців першої половини ХХ століття в контексті натюрморту як жанру живопису. Результати дослідження. У статті висвітлено провідні тенденції у підходах до розробки натюрморту представниками різних течій, естетичних концепцій та переконань; встановлено, що естетична амплітуда у розробws натюрморту включала як суто традиційні підходи та зображальні засоби, так і новітні. Ідея оновлення художньої мови живопису зумовила поширення західного мистецького досвіду у трактуванні натюрморту (світлотінь, тривимірна будова простору, передача матеріальності предметів), та знайшла відбиття у традиційній моделі «новорічних привітань». Запозичення західної системи навчання надало поштовх розвитку натюрморту як жанру, не обмеженому традиційними тематичними комплексами. Практичне значення отриманих результатів. Викладені у статті висновки, спостереження, візуальні матеріали суттєво доповнюють загальну картину розвитку китайського мистецтва та можуть використовуватися у науковій, навчально-методичній та творчій діяльності