СМИСЛОТВОРЧІ МОДЕЛІ АРХЕТИПУ МАТЕРІ В МУЗИЧНОМУ МИСТЕЦТВІ: ЮНГІАНСЬКО-ГЕРМЕНЕВТИЧНИЙ АНАЛІЗ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню смислотворчих моделей архетипу Матері в музичному мистецтві ХІХ–ХХ століть у контексті юнгіансько-герменевтичної парадигми. Архетип Матері осмислюється як фундаментальна передсемантична структура інтонаційного мислення, що визначає глибинні рівні музичної семантики, драматургії та формоутворення, а також забезпечує зв’язок індивідуального художнього переживання з колективною культурною пам’яттю. Мета статті полягає у виявленні, типологізації та інтерпретації смислотворчих моделей архетипу Матері в музичному мистецтві ХІХ–ХХ століть, а також в обґрунтуванні його статусу як онтологічної моделі інтонаційного мислення, що функціонує на передпонятійному, допредикативному рівні музичного змісту. Методологія дослідження ґрунтується на інтеграції юнгіанської теорії архетипів із герменевтичним аналізом музичного тексту. Застосовано міждисциплінарний підхід, який поєднує музикознавчий аналіз (інтонаційний, тематико-драматургічний, фактурно-тембровий) з культурологічною та філософською інтерпретацією. Особливу увагу приділено передсемантичному рівню музичного мислення, де архетип постає як структуроутворювальний принцип. У дослідженні враховано культурно-історичні контексти та національно-ментальні особливості західноєвропейської й української композиторських традицій. Наукова новизна полягає в концептуалізації архетипу Матері як онтологічного чинника інтонаційного мислення, а не лише як образно-тематичної константи. Уперше запропоновано типологію смислотворчих моделей архетипу Матері в музичному мистецтві ХІХ–ХХ століть, що дозволяє простежити механізми архетипної семантизації в різних стильових і культурних контекстах. Висновки. У статті здійснено системний юнгіансько-герменевтичний аналіз архетипу Матері як ключової смислотворчої структури музичного мистецтва ХІХ–ХХ століть. На матеріалі творчості Ф. Шопена, Р. Вагнера, Ґ. Малера, М. Лисенка, К. Стеценка та Б. Лятошинського виокремлено чотири провідні моделі архетипу Матері: сакрально-космогонічну, лірично-екзистенційну, трагедійно-апокаліптичну та трансформаційну, які репрезентують різні способи смислотворення й інтонаційного кодування. Еволюція архетипу Матері в музичній культурі ХІХ–ХХ століть засвідчує перехід від гармонізованого, ідеалізованого образу до амбівалентної, багатовимірної структури, що акумулює досвід колективної пам’яті, історичних травм та екзистенційної граничності. Архетип Матері постає як стійкий смисловий центр музичної культури, у якому концентруються уявлення про витік, тяглість і онтологічні підстави людського буття.