ФЕНОМЕН ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРИСУТНОСТІ В МУЗИЧНІЙ ОСВІТІ: ПРИКЛАД О.М. ЩЕЛКАНОВЦЕВОЇ

Анотація

Впродовж кількох десятиліть на кафедрі оркестрових струнних інструментів Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського працювала видатний музикант, науковець та педагог Олена Михайлівна Щелкановцева, чия творчість суттєво вплинула на формування національної віолончельної школи. У статті представлено художньо-аналітичний портрет професорки. Проаналізовано основні риси її педагогічної філософії, стиль викладання, організацію занять, особливості взаємодії зі студентами та колегами, виконавський досвід. Також розглянуті різні підходи та методи передавання знань та професійних навичок, зокрема емоційна аура на заняттях, вимоги у процесі роботи над музичними творами, підготовка учнів до публічних виступів. Висвітлені її погляди на роль педагога в становленні музиканта, а також глибоке розуміння етичної суті педагогічної професії. Акцент зроблено на провідній ролі професорки в українській виконавській і педагогічній традиції та її непересічному впливі на формування музикантів нового покоління не лише як виконавців, а як мислячих особистостей. Окреслено перспективи подальших досліджень, пов’язаних із розширенням джерельної бази та формуванням узагальненого, «об’єктивного» портрета видатної представниці харківської віолончельної школи. Мета статті полягає у висвітленні основних аспектів педагогічної, виконавської діяльності провідної викладачки кафедри оркестрових струнних інструментів ХНУМ імені І. П. Котляревського, кандидата мистецтвознавства, професорки О. М. Щелкановцевої, окремих сторінок її життя, що стосуються взаємовідносин з учнями та колегами. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні історико-біографічного, аналітичного та компаративного підходів. Основу джерельної бази становлять особисті спогади авторів, – безпосередніх учнів та колег О. М. Щелкановцевої. Наукова новизна полягає у здійсненні цілісного аналізу педагогічних принципів О. М. Щелкановцевої як феномена, що поєднує виконавську етику, методику інтерпретаційної роботи та особливий тип емоційно-ціннісного педагогічного простору. Окреслено унікальні невербальні та комунікативні стратегії професорки, виявлено роль її виконавського досвіду як чинника формування «мислячого виконавця», розкрито концепт «ансамблевості» як способу вибудовування педагогічної взаємодії, заснованої на співприсутності, довірі та етичній відповідальності. Педагогічну спадщину О. М. Щелкановцевої описано як систему передачі ціннісних імпульсів, що трансформуються у професійні практики її учнів та зберігаються у музичному середовищі як елемент живої традиції. Запропоновано інтерпретацію її педагогіки як екзистенційної практики, у якій розвиток технічної майстерності невіддільний від внутрішнього переживання музики, формування виконавської волі та сумлінного ставлення до професії. У висновках зазначено, що викладацька діяльність О. М. Щелкановцевої, її методична система, заснована на заохоченні учнів до самостійності, прагненні до технічної досконалості та художнього розвитку, становить важливу складову як історії кафедри оркестрових струнних інструментів ХНУМ імені І. П. Котляревського, так і всієї української музично-педагогічної традиції.