СТИЛЬ СЕЦЕСІЇ В ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІЙ МУЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Анотація

У статті розглядаються особливості прояву стилю сецесії в українській музичній культурі початку ХХ ст. Зазначено, що сецесія, як явище передмодернізму, ортимала найбільший розвиток у малярстві та архітектурі, а її центрами в Австро-Угорській імперії стали Відень і Прага. Намагання наблизитися до нових течій і напрямків мистецтва було притаманним і для покоління західноукраїнських композиторів, початок творчої діяльності яких припав на перші два десятиліття ХХ віку. Cтверджується, що, на відміну від австро-німецького. польсько- го чи російського варіантів, сецесія в українській музичній культурі пов’язана з активними пошуками національного стилю і становленням композиторської школи європейського зразка. Метою пропонованої статті є розгляд характерних рис стилю сецесії у творчості двох найвидатніших представників західноукраїнської музичної культури першої половини ХХ ст. – С. Людкевича й В. Барвінського, як свідчення зрілості українського музичного мистецтва початку ХХ ст. та його інклюзії у загальноєвропейський культурний контекст. Методологія статті базується на використанні музикознавчого історичного підходу у дослідженні історичних закономірностей розвитку західноукраїнської професійної музичної культури; компаративного методу, що виявляє індивідуальні особливості творчості С. Людкевича та В. Барвінського; семіологічного , як інструменту тлумачення музичних текстів. Наукова новизна статті полягає у виявленні роздвоєності сецесії в українському музичному мистецтві на загальноєвропейську та національну течії. Висновки. Вплив віденської сецесії з її естетичною складовою дає підставу говорити про повернення українською культурою своєї домінантної естетичної складової, втраченої попереднім етапом розвитку. С. Людкевич і В. Барвінський здійснили прорив у тогочасній українській музичній свідомості, продемонструвавши у своїх ранніх творах виразне модерне мислення.