СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ З УЧНЯМИ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ, ЩО СХИЛЬНІ ДО ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/humanitas/2021.5.4

Ключові слова:

соціально-педагогічна діяльність, соціальний педагог, учні основної школи, девіантна поведінка, девіація, соціальний контроль

Анотація

У статті порушено проблему дослідження особливостей соціально-педагогічної діяльності з учнями основної школи, що схильні до девіантної поведінки, крізь призму психолого-педагогічних досліджень. У дослідженні проаналізовано, що девіантна поведінка учнів основної школи – це різновид поведінки, в якій наявні відхилення від загальноприйнятих морально-етичних норм. Зосереджено увагу, що соціально-педагогічна діяльність з учнями основної школи, що схильні до поведінки з відхиленнями, передбачає профілактичні програми, які мають різноманітні форми та методи діяльності: консультації, що проводяться на основі діагностичних матеріалів як окремих підлітків, так і класу загалом; проведення занять з учнями основної школи та їхніми батьками, де обговорюються питання морально-етичного розвитку дітей, проблем сімейного виховання, їх причини та шляхи запобігання; семінари для підлітків, батьків, педагогічного колективу; спільне проведення батьківських зборів; колективний аналіз інформації, отриманої фахівцями та класним керівником; проведення спільних заходів для учнів основної школи тощо. У дослідженні ми зосереджуємо увагу на тому, що потужними профілактичними засобами проти бродяжництва, пияцтва і наркоманії є фізична культура і спорт, гуртки технічної творчості, позашкільна діяльність. Як показує досвід, серед підходів до організації профілактичної діяльності є підхід з цільовою установкою на затвердження альтернативної життєдіяльності: підвищення цінностей професійної діяльності та ділової кар'єри; планомірне утвердження позашкільної роботи з учнями; формування привабливого іміджу здорового способу життя та розвиток навичок спілкування і перцептивного досвіду; створення привабливих для підростаючого покоління форм дозвіллєвої діяльності; формування позитивної самооцінки, цілеспрямованості, самоповаги через створення середовища спільної діяльності учнів основної та старшої школи, педагогів, адміністрації.

Посилання

Архипова С.П., Майборода Г.Я. Соціальна педагогіка : навчально-методичний посібник. Черкаси-Ужгород, 2002. 154 с.

Богданова І.М. Соціальна педагогіка : навчальний посібник. Київ: Знання, 2008. 343 с.

Гілінський Я.І., Смолінський Л.Г. Соціодинаміка самогубств. Социс. 1988. № 5.

Іванов В.М. Девіантна поведінка: причини і масштаби. Соціально-політичний журнал. 1995. № 2.

Капська А.Й. Соціальна педагогіка : підручник. Київ : Центр навчальної літератури, 2003. 256 с.

Ланцова Л.А., Шурупова М.Ф. Соціологічна теорія девіантної поведінки Соціально-політичний журнал.1993. № 4.

Осипова О.С. Девіантна поведінка: благо чи зло? Социс. 1998. № 9.

Петелін Б.Я. Організована злочинність неповнолітніх. Социс. 1990. № 9.

Померанц Г. Крізь незгоду. Новий час. 1994. № 35.

Соціальна педагогіка: мала енциклопедія / за заг. ред. проф. І.Д. Звєрєвої. Київ : Центр учбової літератури. 2008. 336 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-01-12

Як цитувати

ЄРМАК, Ю., БУНЧУК, О., & НАВЕТАНЮК, М. (2022). СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ З УЧНЯМИ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ, ЩО СХИЛЬНІ ДО ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ. Ввічливість. Humanitas, (5), 24–28. https://doi.org/10.32782/humanitas/2021.5.4

Номер

Розділ

РОЗДІЛ 1 АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ