СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНА АКТИВНІСТЬ ЯК РІВЕНЬ РОЗВИТКУ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ
DOI:
https://doi.org/10.32782/humanitas/2021.5.6Ключові слова:
соціально-культурна активність, діти з особливими потребами, дозвіллєва діяльність, гра, мистецтвоАнотація
Стаття актуалізує питання соціально-культурної активності як рівня розвитку дітей з особливими потребами. Визначальною умовою розвитку сучасного гуманного суспільства особливої гостроти набувають питання соціальної адаптації, інтеграції осіб з особливими потребами та формування в кожного з них соціально-культурної активності. Найважливішою проблемою сьогодення є переорієнтація дітей та молоді на самостійність, активність, власну відповідальність, створення умов для самореалізації. Також визначено роль і значення культурно-дозвіллєвої діяльності як незамінного засобу відновлення творчого потенціалу особистості, проаналізовано її місце в соціально-культурній сфері. Ефективність культурно-дозвіллєвої діяльності як засобу соціально-культурної активності великою мірою залежить від створення умов для відновлення й розвитку найважливіших форм людської життєдіяльності, розвитку морально-ціннісних орієнтацій, відновлення і компенсації соціальних зв’язків, формування соціально-культурного досвіду, творчого розвитку кожного вихованця як цілісної особистості. Значним резервом соціально-педагогічної роботи з такими особами є організація різноманітних видів та форм культурно-дозвіллєвої діяльності. У процесі аналізу найбільш ефективних форм і методів організації культурно-дозвіллєвої діяльності дослідники звертають особливу увагу на гру, яка звільняє від багатьох умовностей повсякденного прояву фізичних та інтелектуальних сил, впливає на духовне зростання та особистісне піднесення. Під час ігрової діяльності особа прагне позбутися зайвої напруги, розвіяти сум, звільнитися від емоціонального перевантаження, в розважальний формі отримати пізнавальну інформацію. Також не менш важливим напрямом культурно-дозвіллєвої діяльності дітей з обмеженими можливостями є спілкування з мистецтвом, яке має багаті виховні можливості, оскільки активно впливає на світоглядне, моральне та естетичне формування особистості. Осмислення культурно-дозвіллєвої діяльності як незамінного засобу активізації особистості дало змогу охарактеризувати її як цілісну, особистісно зорієнтовану, ціннісно-орієнтаційну, культурно-творчу педагогічну діяльність, яка за умови її доцільної організації може забезпечити максимальну адаптацію й інтеграцію кожного вихованця.
Посилання
Барановский В. Духовность личности в системе современных общественных отношений. Київ : НВТ Правник-НАВСУ, 1998. 141 с.
Воловик А., Воловик В. Педагогіка дозвілля. Харків, 1999. 329 с.
Ворощук О. Інтеграція дітей з особливими потребами у загальноосвітній простір. Актуальні проблеми сучасної соціології, соціальної роботи та професійної підготовки фахівців: Матеріали доповідей та повідомлень Міжнародної науково-практичної конференції / За ред. проф. І. Козубовської, проф. Ф. Шандора. Ужгород, 2016. С. 38–40.
Ворощук О., Лемко Г. Розвиток дітей з інтелектуальними порушеннями в процесі гри. Технології забезпечення роботи практичного психолога з дітьми та молоддю з особливими освітніми потребами: Збірник наукових робіт учасників круглого столу та науково-методичного семінару (19 березня 2021 р., Інститут соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України, лабораторія психології спілкування) / за наук. ред. Г.М. Бевз, І.В. Петренко, В.І. Юрченко. Вісник педагогіки і психології. 2021. Вип. 27. С. 30–34.
Гордеева А. Реабилитационная педагогика: от теории к практике : монография. Москва, 2001. 321 с.
Іванова І. Соціально-педагогічна робота з дітьми-інвалідами в системі соціальних служб для молоді : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.05 / Київський університет ім. Т.Г. Шевченка. Київ, 1998. 19 с.
Карпенчук С. Теорія і методика виховання : навчальний посібник. Київ : Вища школа, 1997. 304 с.
Коваль Л., Звєрєва І., Хлєбік С. Соціальна педагогіка. Соціальна робота : навчальний посібник. Київ : ІЗМН, 1997. 392 с.
Культура жизни личности: Проблемы теории и методологии социально-психологических исследований / Отв. ред. Л.В. Сохань, В.А. Тихонович; АН УССР. Ин-т философии. Київ : Наукова думка, 1988. 192 с.
Луцан Н. Наукові підходи до організації навчання дітей з особливими освітніми проблемами. Науковий вісник МНУ імені В.О.Сухомлинського. Педагогічні науки. 2019. № 1 (64), лютий. С. 152–156. 11. Основные документы ВОЗ. Женева, ВОЗ, 1985. С. 5.
Реабілітаційна педагогіка на рубежі ХХІ століття : науково-методичний збірник у 2 ч. / І.Г. Єрмаков (наук. ред.) Київ : ІЗМН, 1998. Ч. 1. 320 с.
Реабілітаційна педагогіка на рубежі ХХІ століття : науково-методичний збірник у 2 ч. / І.Г. Єрмаков (наук. ред.) Київ : ІЗМН, 1998. Ч. 2. 328 с.
Сухомлинська О. Проблеми теорії виховання дітей і молоді в Україні. Педагогіка і психологія. 2005. № 4. С. 109–125.
Хохліна О. Значення поглядів Л.С. Виготського для розробки проблеми розвитку дитини з інтелектуальними порушеннями. Гуманізація навчально-виховного процесу : збірник наукових праць Донбаського державного педагогічного університету. 2017. № 1 (81). С. 64–74.
