МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ВЗАЄМОДІЯ У СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІЙ РОБОТІ З МОЛОДШИМИ ШКОЛЯРАМИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ: СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Анотація

У статті представлено результати емпіричного дослідження сучасного стану міждисциплінарної взаємодії у соціально-педагогічній роботі з молодшими школярами з особливими освітніми потребами (ООП) в експериментальних закладах загальної середньої освіти України. Актуальність дослідження зумовлена динамічним зростанням кількості інклюзивних класів та потребою в підвищенні ефективності команд психолого- педагогічного супроводу в умовах реалізації інклюзивної освіти. Аналіз наукових джерел засвідчує, що попередні дослідження зосереджені переважно на теоретичних засадах інклюзивної освіти, професійній підготовці фахівців і корекційно-розвитковій роботі, тоді як проблематика міждисциплінарної взаємодії в роботі з молодшими школярами з ООП залишається недостатньо висвітленою. Водночас зарубіжний досвід переконливо доводить, що ефективна діяльність міждисциплінарних команд сприяє підвищенню рівня соціальної інтеграції, навчальної успішності та психологічного благополуччя учнів з особливими освітніми потребами (ООП). Метою дослідження є оцінювання реального стану міждисциплінарної взаємодії у соціально-педагогічній роботі з молодшими школярами з ООП та обґрунтування практичних рекомендацій щодо її вдосконалення. Методологія дослідження базується на поєднанні кількісних і якісних методів, зокрема опитуванні фахівців інклюзивних закладів освіти та батьків дітей з ООП, проведенні глибинних напівструктурованих інтерв’ю та фокус-груп. Результати дослідження свідчать про фрагментарний характер міждисциплінарної взаємодії, наявність труднощів у координації дій фахівців і низький рівень реальної партисипації батьків. Водночас виявлено низку сильних сторін, зокрема високу ефективність очних зустрічей команд супроводу, дотримання етичних принципів професійної діяльності та готовність батьків до активнішої співпраці за умови наявності структурованої та зрозумілої комунікації. Доведено, що результативність міждисциплінарної взаємодії безпосередньо залежить від налагодженого партнерства, чіткого розподілу ролей і системної координації діяльності. Запропоновано практико-орієнтовані рекомендації, зокрема впровадження структурованих шаблонів Індивідуальної програми розвитку з елементами мікро-звітності, протоколів координації та чек-листів для командних зустрічей, а також проведення цільових тренінгів для батьків і фахівців. Перспективи подальших досліджень пов’язані з моніторингом упровадження запропонованих рекомендацій у різних регіонах України та вивченням впливу цифрових технологій на міждисциплінарну взаємодію в умовах воєнного стану. Дослідження підтверджує необхідність системного підходу до організації міждисциплінарної взаємодії як ключової умови підвищення якості інклюзивної освіти в Україні.