ПРАКТИКА ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ СУСПІЛЬСТВА ЧЕРЕЗ МЕХАНІЗМ СОЦІАЛЬНОГО ПІКЛУВАННЯ: ІСТОРИЧНИЙ ДОСВІД СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

Анотація

Кризовий стан сфери соціального захисту чітко означає вектор вирішення соціальних проблем – соціальне піклування. У даному контексті значний інтерес представляє досвід вирішення соціальних проблем, набутий у процесі історичного розвитку Стародавньої Греції. Виявлено, що грецьке суспільство потерпало від багатьох соціальних проблем. Одні з них (політична і майно- ва нерівність, неробство, жебрацтво тощо) усвідомлювалися суспільством, осмислювалися і обиралися шляхи їх подолання; інші (проституція) – суспільна свідомість не сприймала як соціальну загрозу, вони толерувались традиціями і звичаями. Встановлено, що в історії Стародавньої Греції досить часто здійснювались реформи з метою вирішення гострих соціальних проблем. Найбільш всеохоплюючі і радикальні були здійсненні у часи прав- ління Солона і Перикла. Механізмом реалізації цих реформ стало соціальне піклування. Обґрунтовано, що концепт соціального піклування у Стародавній Греції – державно-аристократичний патерналізм з імперативом трудової діяльності. Суб’єктом соціального піклування була держава. Об’єктом дії соціального піклування були проблеми, пов’язані з порушенням соціальної справедливості та конкретизовані у проблемах найуразливіших груп населення поліса. Виявлено, що соціальне піклування функціонувало на трьох рівнях : загальнодержавному, груповому та індивідуальному. Здійснений аналіз форм і засобів соціального піклу- вання, що застосовувались на усіх трьох рівнях. Обґрунтовано їх позитивні та негативні наслідки для суспіль- ства. Доведено, що необґрунтоване збільшення кількості об’єктів соціального піклування обумовлювало динаміку зростання негативних соціальних явищ а не зумовлювало вирішення соціальних проблем.