СОЦІАЛЬНА ПРОФІЛАКТИКА ЯК СТРАТЕГІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СУСПІЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ В УМОВАХ СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ
DOI:
https://doi.org/10.32782/humanitas/2025.2.3Ключові слова:
соціальна профілактика, соціальні ризики, суспільна безпека, салютогенез, адаптація, інституційна спроможністьАнотація
Мета дослідження полягає у комплексному визначенні змістових компонентів та ключових вимірів соціальної профілактики як стратегічного інструменту забезпечення суспільної безпеки в умовах зростаючих соціальних ризиків та сучасних глобальних викликів, зумовлених політичною нестабільністю, військовими конфліктами, економічними кризами та глобальними соціальними трансформаціями, обґрунтовується необхідність переходу до проактивної моделі превентивної діяльності, яка передбачає не лише оперативне реагування на кризові ситуації, а й випереджальне усунення їхніх причин. Систематизовано чотири ключові виміри соціальної профілактики: індивідуально-поведінковий, соціально-інфраструктурний, культурно-нормативний та інституційно-управлінський. Висвітлено роль профілактичних програм у забезпеченні гідних умов життя, соціальної інтеграції та адаптації населення до нових умов існування. Особлива увага приділена концепції салютогенезу, яка концептуально зосереджена на ідеї розвитку внутрішніх ресурсів особистості, формуванні когерентності та стресостійкості. У статті також проаналізовано сучасні класифікації профілактичних програм (універсальні, селективні, індикативні) та визначено чинники ризику й захисні фактори у сфері профілактичної роботи. Увага зосереджена на важливості нормативно-правового забезпечення, міжвідомчої взаємодії та інституційної спроможності формування ефективної системи соціального захисту. Зроблено висновок, що стратегічне значення профілактики полягає у зміцненні державної політики соціальної безпеки. Перспективами подальших досліджень є розробка критеріїв ефективності профілактичних втручань, вивчення механізмів когерентності та інноваційних технологій превентивної діяльності з урахуванням контекстуальних особливостей цільових груп населення.
Посилання
Буланов В. А. Психологічні аспекти складових салютогенезу в основі показників якості життя. Теорія і практика сучасної психології. 2016. № 1. С. 8–11.
Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод.і допов.) / Уклад.і голов. ред. В. Т. Бусел. Київ : Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. 1728 с.
Дептула М., Поторська А., Боршіх Ш. Рання профілактика проблем психосоціального розвитку і ризикова- ної поведінки дітей та молоді. Бидгощ : Університет Казимира Великого в Бидгощі, 2019. 158 с.
Журавель Т. В. Соціальна профілактика як напрям соціально-педагогічної діяльностіСоціальна педагогіка : навч. посібник / За заг. ред. О. В. Безпалько; Авт.-кол. О. В. Безпалько, І. Д. Звєрєва, Т. Г. Веретенко та ін.: Київ : Академвидав, 2013. 312 с.; С. 85–101.
Кривошеїн В. В. Соціальні ризики постсучасності: сутність та класифікація Epistemological studies in phi- losophy, social and political science. 2018. Vol. 1, Iss. 1-2. С. 16–28.
Лях Т., Спірін А., Жуков В. Соціальна профілактика ризикованої поведінки підлітків. Ввічливість. Humanitas. 2023. № 1. С. 64–72.
Про затвердження Державного стандарту соціальної послуги профілактики. Наказ Міністерство соціальної політики України від 10.09.2015 р. № 912. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1155-15#Text E.
Спіріна Т., Нестеренко С. Соціальна профілактика насильства щодо дітей у сім’ї. Ввічливість. Humanitas. 2023. №3. С. 124–129.
Gough I. Understanding prevention policy: a theoretical approach. London: New Economics Foundation. 2013. URL: https://eprints.lse.ac.uk/47951/1/Understanding%20prevention%20policy%20%28lsero%29.pdf
McCave C. Rishel W. Prevention as an explicit part of the social work profession: a systematic investigation. Advances in Social Work. 2011.Vol. 12. pp. 226–240.