РЕАБІЛІТАЦІЙНІ ПОСЛУГИ ПОСТРАЖДАЛИМ ВІД СІМЕЙНОГО НАСИЛЬСТВА
DOI:
https://doi.org/10.32782/humanitas/2025.2.20Ключові слова:
домашнє насильство, реабілітація, постраждалі від домашнього насильстваАнотація
У статті розглянуто проблему організації та забезпечення реабілітаційних послуг для осіб, які постраждали від домашнього насильства, у контексті сучасного українського законодавства. Мета дослідження – проаналізувати національне законодавство України щодо організації реабілітаційних послуг для постраждалих від домашнього насильства та системи реабілітаційної підтримки для таких осіб. Обґрунтовано актуальність теми в умовах соціально-економічних трансформацій, війни, внутрішнього переміщення населення та зростання рівня соціального стресу, що сприяють зростанню кількості випадків домашнього насильства. Висвітлено історичні аспекти запровадження реабілітаційних послуг як складової системи реагування на домашнє насильство. Аналізуються ключові нормативно-правові акти, зокрема Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», Кримінальний кодекс України та положення Стамбульської конвенції. Встановлено, що ратифікація Стамбульської конвенції стала каталізатором для перегляду низки нормативно-правових актів щодо насильства. Окрема увага приділяється міжвідомчій взаємодії у наданні допомоги постраждалим, ролі центральних і місцевих органів влади, поліції, центрів соціальних служб, неурядових і міжнародних організацій. Представлено структуру реабілітаційних послуг, що охоплюють психологічну, соціальну, медичну, правову допомогу, а також надання тимчасового житла. Проаналізовано роль державних і недержавних суб’єктів у наданні таких послуг, зокрема центрів соціальних служб, Служби у справах дітей, притулків і консультативних служб. Розглянуто проблеми, з якими стикаються постраждалі в процесі отримання допомоги: недостатнє фінансування, нестача кваліфікованих кадрів, відсутність належної координації між структурами. Увагу приділено також питанням міжвідомчої взаємодії, потребі в комплексному підході до надання послуг та удосконаленні механізмів захисту прав постраждалих осіб. Окреслено перспективи подальших досліджень у напрямі удосконалення механізмів надання реабілітаційної допомоги.
Посилання
Верховна Рада України. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». 2017.
Верховна Рада України. Закон України «Про попередження насильства в сім'ї». 2001.
Верховна Рада України. Закон України «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству». 2022.
Конвенція Ради Європи про запобігання насильству проти жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами від 11 травня 2011 року. URL: https://rm.coe.int/1680093d9e (дата звернення: 25.04.2025).
Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (дата звернення: 25.04.2025).
Council of Europe Istanbul Convention Articles 2022: Support services for victims. 2011. URL: https://www.coe.int/en/web/istanbul-convention (дата звернення: 25.04.2025).
Dobash R.E., Dobash R.P. Women, Violence and Social Change. Routledge. 1992.
World Health Organization. Responding to intimate partner violence and sexual violence against women: WHO clinical and policy guidelines. 2013. URL: https://www.who.int/publications/i/item/9789241548595 (дата звернення: 25.04.2025).
UNFPA. Домашнє насильство в умовах COVID-19 в Україні. 2020. URL: https://ukraine.unfpa.org (дата звернення: 25.04.2025).
UN Women. Покращення систем реагування на домашнє насильство: досвід України. 2021. URL: https://eca.unwomen.org (дата звернення: 25.04.2025).