ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ У КРИЗОВИХ СИТУАЦІЯХ: СУЧАСНІ ВИКЛИКИ, СТРАТЕГІЇ, ПРАКТИКИ

Анотація

У статті проведено аналіз професійної діяльності фахівців соціальних служб у кризових ситуаціях в умовах воєнного сьогодення в Україні. Обґрунтовано, що зростання кількості осіб у складних життєвих обставинах і вразливих груп населення зумовлює трансформацію змісту, характеру, стратегій і практик соціальної роботи, спрямованої на надання комплексної, оперативної й адресної підтримки клієнтів. Визначено основні напрями діяльності фахівців соціальних служб у кризових ситуаціях, зокрема, створення безпечних умов, забезпечення доступу до отримання соціальних та інших послуг, стабілізація психоемоційного стану, мінімізація наслідків впливу кризових ситуацій, сприяння у мобілізації внутрішніх і зовнішніх ресурсів, захист прав і підвищення якості персонального функціонування клієнтів. Проаналізовано сучасні виклики й виявлено деякі спільні тенденції професійної діяльності фахівців соціальних служб у кризових ситуаціях на прикладі України, Португалії і Нігерії, серед яких: зростання кількості осіб, сімей, груп, які потребують психосоціальної допомоги та збільшення необхідного часу супроводу; необхідність оптимальної і виваженої інтеграції психологічної складової у соціальну роботу в кризових ситуаціях; підвищення обсягу робочого навантаження й ризики професійного вигорання фахівців; проблеми міжвідомчої координації; необхідність упровадження інформаційно-комунікаційних технологій у соціальну роботу з клієнтами, які переживають кризові ситуації; вирішення етичних і правових дилем кризового втручання тощо. Акцентовано увагу на значущості професійної підготовки, підвищення кваліфікації й супервізії фахівців із соціальної роботи, розвиток у них навичок кризового менеджменту й використання гнучких форм реагування на потреби різних груп населення в сучасних кризових умовах. Зроблено висновок щодо необхідності подальшого вдосконалення стратегій і практик соціальної роботи в кризових ситуаціях як важливої передумови підвищення стійкості осіб, сімей і громад до впливу кризових подій та забезпечення ефективної психосоціальної підтримки.