ТРАНСФОРМАЦІЯ ПРОФЕСІЙНОЇ РОЛІ СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА В УМОВАХ ВІЙНИ (ЕМПІРИЧНИЙ ДОСВІД ТРЕНІНГОВОГО НАВЧАННЯ)

Анотація

У статті здійснено соціологічний аналіз трансформації комунікативних стратегій фахівців соціальної сфери у роботі з ветеранами російсько-української війни. Представлено авторську тренінгову програму «Особливості спілкування з ветеранами та членами їх родини, членами родин загиблих», спрямовану на формування практичних навичок травма-інформованого консультування та вироблення ефективних стратегій підтримки ветеранів і членів їхніх родин. Емпіричною базою дослідження стали результати тренінгового курсу за участю вісімдесяти учасників – соціальних працівників із Дніпровської та Донецької областей. Програма орієнтована на розвиток навичок управління стресом, деескалації конфліктів та підтримки психоемоційної рівноваги самих фахівців. На основі отриманих емпіричних даних обґрунтовано обмеженість традиційної «сервісної» моделі соціальної роботи в умовах воєнного стану. Проаналізовано ключові професійні виклики, зокрема ризики вторинної травматизації та складність комунікації у кризових ситуаціях. Доведено, що важливою компетенцією фахівця стає здатність до кризової комунікації та медіації. Наукова новизна дослідження полягає у введенні поняття «медіатор соціальної довіри» як нової рольової моделі соціального працівника, що функціонує в умовах інституційної недовіри та суспільної травматизації. Результати апробації програми засвідчили підвищення професійної впевненості учасників, розвиток емоційної грамотності та опанування нових технік кейс-менеджменту, що відповідають викликам воєнного часу. Отримані результати підкреслюють важливість підтримки професійної стійкості соціальних працівників як необхідної умови ефективного супроводу ветеранів та стабілізації українського суспільства у післявоєнний період.