РОЗВИТОК НАВИЧОК ПИСЬМА: ПРОДУКТ ЧИ ПРОЦЕС

Анотація

Сучасні вимоги до підготовки випускників українських університетів визначають володіння іноземною мовою щонайменше на рівні В2 згідно із Загальноєвропейськими рекомендаціями з мовної освіти. Цей рівень передбачає сформованість умінь не лише в аудіюванні, читанні та говорінні, а й у письмі, яке виконує функцію ключового засобу навчання, оцінювання та академічної комунікації. Без системного розвитку писемного мовлення навчання іноземної мови втрачає цілісність і практичну результативність. Викладацький досвід свідчить, що значна частина студентів вищої школи не володіє необхідними навичками письма: вони мають труднощі з формулюванням і розгортанням ідей, недостатньо аргументують власні твердження, не вміють належним чином структурувати тексти, плутають офіційний та неофіційний регістри, не завжди дотримуються принципів академічної доброчесності у використанні джерел. Це вказує на потребу цілеспрямованого навчання письму як процесу, що охоплює кілька послідовних етапів: підготовку та планування, написання чернетки, рецензування, редагування й створення остаточного варіанта. Саме процесуальний підхід формує вміння аналізувати риторичну ситуацію, визначати цільову аудиторію, добирати відповідні аргументи та приклади, коректно інтегрувати цитати й уникати плагіату. У статті визначено, що означає навчати письма як процесу, які конкретні аспекти й уміння потребують розвитку, а також запропоновано можливі напрями включення цих компонентів до навчальних програм і посібників, що можуть слугувати практичними орієнтирами для студентів у їхній письмовій діяльності.