ПСИХОЛІНГВІСТИЧНІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ УСНОГО ПОСЛІДОВНОГО ПЕРЕКЛАДУ З ОПОРОЮ НА ПЕРЕКЛАДАЦЬКИЙ СКОРОПИС
Ключові слова:
усний послідовний переклад, перекладацький скоропис, французька мова, система записів, запам’ятовування, пам’ятьАнотація
У статті висвітлено проблему вивчення психолінгвістичних засад послідовного перекладу, які створюють підґрунтя для розробки відповідної методики з опорою на перекладацький скоропис. Усний послідовний переклад є одним з найважчих серед інших видів перекладу, оскільки він вимагає від перекладача одночасного виконання кількох видів діяльності, спричиняючи значне психологічне навантаження. Однак, на відміну від синхронного перекладу, послідовний переклад дає змогу перекладачеві витрачати більше часу на аналіз та перетворення отриманої інформації перед її інтерпретацією. Крім того, у процесі послідовного перекладу перекладач має можливість послуговуватися своїми записами та нотатками. Саме перекладацький скоропис як додатковий засіб фіксації інформації під час перекладу викликає особливу зацікавленість. У науковому доробку акцентується увага на перекладацькому скорописі як елементі знакової системи для фіксації не слів, а думок у вигляді графічних символів, здатних акумулювати і конденсувати вхідну інформацію, покращити увагу та полегшити оформлення тексту перекладу. Представлено його роль і суть в психолінгвістичному сприйнятті іншомовного мовлення. Чим довший відрізок тексту, що відтворюється, тим більшим стає навантаження на пам’ять перекладача, якість роботи якого значною мірою визначається саме розвитком і тренованістю його пам’яті. Усний послідовний переклад вимагає використання системи перекладацького скоропису, який є допоміжним засобом для пам’яті. При здійсненні перекладу запис допомагає відновити в пам’яті сприйняте раніше. Процес запису стимулює інтелектуальну активність і сприяє мимовільному запам’ятовуванню. Звернено особливу увагу на психолінгвістичний аспект сприйняття символів і знаків, про які йдеться в цій статті. Описано, як відбувається виявлення логічних зв’язків, як зменшити психологічне навантаження на пам’ять перекладача й економити час при відтворенні головної думки.
Посилання
Shveitser, Aleksandr. 1988. Teoriia perevoda: status, problemy, aspekty. Moskwa: Nauka.
Parshyn, Andrei. 1999. Teoriia i praktika perevoda. SPb.: SGU.
Li-Wen, Chang. “Investigating Note-taking in Consecutive Interpreting : A thesis submitted to the University of Manchester for the degree of Doctor of Philosophy in the Faculty of Humanities”, accessed April 14, 2014. Mode of access: https://www.research.manchester.ac.uk/ portal/ files/54565055/FULL_TEXT.PDF
Pоchhacker, Franz. 1995. “Writings and Research on Interpreting: A Bibliographic Analysis”, The Interpreters’ Newsletter 6: 17–31.
Zimniaia, Irina. 1975. “Psyhologycheskii analiz perevoda kak specyficheskogo vida rechevoi deiatelnosti”. Materialy Vsesoiuznoi nauchnoi konferencii Teoriia perevoda i nauchnyie osnovy podgotovki perevodchikov. Moskwa.
Zimniaia, Irina. 1976. Smyslovoie vospriyatiye rechevogo soobsсheniya. Moskwa.
Zimniaia, Irina. 1978. “Psihologicheskiie aspekty obucheniiu govoreniia na inostrannom yazyke”. Moskwa: Vysshaya shkola.
Zimniaia, Irina. 1973. “Veroyatnostnoe prognozirovaniie v processe sinhronnogo perevoda”. Predvarytelnyie materily eksperimentalnyh issledovanii pro psyholyngvistike. Moskwa.
Zimniaia, Irina. 1970. “K voprosu o roli veroyatnostnogo prognozirovaniia v processe synhronnogo perevoda”. Voprosy teorii i metodiki prepodavaniia perevoda: tezysy Vsesoyuznoi konferencyiy. Moskwa.
Hunchyk, Iryna, and Khaichevska, Tetiana. 2019. “Osoblyvosti navchannia poslidovnomu perekladu z oporoiu na perekladatskyi skoropys”. Aktualni pytannia inozemnoi filolohii,: 57–62.
Sytdykova, Iryna. 2002.“Problema pysma u suchasniy linhvistytsi”. Problemy semantyky slova, rechennia ta tekstu 8:305–309.
Rozan, Jean-François. 1984. La Prise de Notes en Interprétation Consecutive (Librairie de l’université Georg). Genève : Libtairie de l’Universite Georg.
Vygotskij, Lev. 1982. “Pamyat i yeye razvitie v detskom vozraste”. Problemy obschei psiholohii 2: 386–395.
Cherednychenko, Oleksandr. 2007. Pro movy i pereklad. Kyiv: Lybid.
Rebrii, Oleksandr. 2002. Perekladatskyi skoropys: posibnyk dlia navchannia usnoho poslidovnoho perekladu z anhliiskoi movy. Vinnytsia: Podillia-2000.
Vinohradov, Venedikt. 2001. Vvedenie v perevodovedenie (obshhie i leksicheskie voprosy). Moskwa.
Karaban, Viacheslav. 2003. Teoriia i praktyka pereklady z ukraiinskoi movy na anhliisku. Vinnytsia: Nova knyha.
