ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ ПОСЛІДОВНОМУ ПЕРЕКЛАДУ З ОПОРОЮ НА ПЕРЕКЛАДАЦЬКИЙ СКОРОПИС

Автор(и)

  • Ірина Гунчик
  • Тетяна Хайчевська

Ключові слова:

перекладацький скоропис, послідовний переклад, навчання усному перекладу, запам’ятовування, переклад з французької мови, символи

Анотація

Викладання іноземних мов сьогодні переживає складний період переоцінки цінностей, переосмислення цілей, завдань, методів та єдиних концептуальних підходів. Трансформації в політичній, економічній, культурній сферах держави висувають нові вимоги до підготовки перекладачів, здатних забезпечити розвиток міждержавних та міжособистісних контактів на вищому та якісному рівні. Роль перекладачів у сучасному модернізованому світі важко переоцінити. Вони повинні в достатньому обсязі володіти інформаційно-комунікативними технологіями при передачі інформації з рідної мови на іноземні і, навпаки, бути здатними зробити усний послідовний переклад більш ефективним, оскільки цього вимагає масова інформатизація суспільства. Порівняно з усним синхронним перекладом послідовний переклад дає змогу перекладачеві витрачати більше часу на аналіз та перетворення отриманої інформації перед її інтерпретацією. Крім того, у процесі послідовного перекладу перекладач має можливість послуговуватися своїми записами. Саме перекладацький скоропис, як додатковий засіб фіксації інформації під час перекладу, викликає особливу зацікавленість. Навчання усного послідовного перекладу має включати оволодіння студентами навичками перекладацького скоропису, використання якого може не лише покращити якість перекладу, а й сформувати у студентів уміння швидко розділяти отриману інформацію на головну та другорядну, фіксувати й з точністю відтворювати деталі повідомлення. Важливим аспектом у навчанні усному послідовному перекладу є урахування індивідуально-психологічних особливостей пам’яті студента та їх кореляції з процесами запам’ятовування інформації. Навчання цього виду перекладу повинне ґрунтуватися одночасно на сприйнятті аудіо- та візуальної інформації мовою оригіналу, її фіксації через кодування засобами перекладацького скоропису для кращого запам’ятовування та подальшому декодуванню інформації й її інтерпретації мовою перекладу. Знання та уміння використовувати універсальні символи перекладацького скоропису для запису повідомлень і рідною, і іноземною мовою здатні значно підвищити кваліфікацію майбутнього перекладача.

Посилання

Gural, S. K., Tihonova, E. V. 2013. “Organizaciya processa obucheniya ustnomu posledovatelnomu perevodu v svete sinergeticheskoj teorii”. Yazyk i kultura 4(24): 77–82.

Kulmanakova, E. V. 2010. “Formirovanie i razvitie kommunikativno-rechevoj kompetencii studentov, izuchayushih kitajskij yazyk”. Problemy i perspektivy razvitiya obrazovaniya v Rossii 1:178–181.

Sachava, O. S. 2010. Metodicheskie rekomendacii po perevodcheskoj skoropisi. SPb.: GUEF.

Rozan, J.-F. 1984. La Prise de Notes en Interprétation Consecutive. Librairie de l’université Georg : Genève.

Vygotskij, L. S. 1982. “Pamyat i ee razvitie v detskom vozraste”. Problemy obschey psihologii. Moskva: Pedagogika. 2: 386–395.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-06-22

Як цитувати

Гунчик, І., & Хайчевська, Т. (2021). ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ ПОСЛІДОВНОМУ ПЕРЕКЛАДУ З ОПОРОЮ НА ПЕРЕКЛАДАЦЬКИЙ СКОРОПИС. Актуальні питання іноземної філології, (10), 57–62. вилучено із http://journals.vnu.volyn.ua/index.php/philology/article/view/1104