НАРАТИВНІ СТРАТЕГІЇ ВИРАЖЕННЯ ПРОБЛЕМАТИКИ ПОСТТОТАЛІТАРНОГО РОМАНУ БЕРНГАРДА ШЛІНКА «ЧИТЕЦЬ»

Анотація

Стаття досліджує роман «Читець» Бернгарда Шлінка у контексті новітніх тенденцій сучасного літературознавства. Метою статті є аналіз наративних стратегій, використаних автором для відображення основної тематики твору, а саме культури пам’яті, проблематизації історичної провини, моральної відповідальності та особистого вибору особистості у складних життєвих умовах. Особлива увага приділяється взаємодії індивідуальної та колективної пам’яті, історичної відповідальності та морального осмислення минулого. У науковому доробку виокремлені такі наративні стратегії як «Я-наратор» (роман написаний від першої особи, імені головного героя), «ретроспективне оповідання» (головний герой розповідає про події, що сталися і минулому), «хронологічний поділ» (три частини роману, які відповідають трьом етапам життя головного героя), «інтертекстуальність» (роман містить покликання на літературні твори) та «мовна стриманість» (мова твору стримана, без емоційності). Наративні стратегії слугують засобом вираження проблем тогочасного суспільства, серед яких виправдання злочину через підпорядкування наказам, стосунки між людьми з великою різницею у віці, а також неписемність як метафора незнання та сорому. Робота розкриває психологічні портрети головних героїв – Міхаеля Берга та Ганни Шмітц, завдяки яким автор розглядається питання міжпоколіннєвого діалогу в німецькому суспільстві після Другої світової війни, досліджуючи, як історія закоханої пари відображає спробу воєнного покоління осмислити нацистське минуле. Особлива увага приділяється питанню вини, моралі, сорому та спокути, що лейтмотивом проходять через весь роман. У роботі продемонстровано, як індивідуальні моральні дилеми відображають ширший колективний досвід, а також як наративні стратегії роману сприяють глибшому переосмисленню історичних подій.