ЛІНГВОКУЛЬТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ НІМЕЦЬКИХ ПРИСЛІВ’ЇВ, ЯКІ МІСТЯТЬ НАЙМЕНУВАННЯ РЕМІСНИЧИХ ПРОФЕСІЙ

Анотація

Присвячено з’ясуванню лінгвокультурних особливостей німецьких прислів’їв, які містять найменування ремісничих професій. Саме у прислів’ях зафіксовано багатовіковий практичний досвід народу, його життєва мудрість і духовні цінності, а увага сконцентрована передусім на феномені самої людини – мовної особистості в усій її багатогранності. Проаналізовано лексико-семантичну, словотвірну й гендерну специфіку найменувань ремісничих професій, чимало з яких сягають своїм корінням ще у часи раннього середньовіччя, з’ясовано частотність їхнього вживання та розкрито культурно-історичний зміст, зафіксований у прислів’ях із цими найменуваннями. Висвітлено деякі особливості виробничої діяльності німецьких майстрів епохи середньовіччя (гончарів, ковалів, млинарів, кравців, теслярів та ін.), зокрема йдеться про тогочасні знаряддя та умови праці, матеріали, з якими мали справу ремісники, предмети одягу, одиниці виміру, організацію виробничого процесу. Окрему увагу приділено професійним характеристикам ремісників, дотриманню ними морально-етичних норм тогочасного суспільства, а також представникам професій, які в середньовічній Німеччині вважалися «поза законом».