ФОРМУВАННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ФРАНЦУЗЬКОЇ НАУКОВОЇ ЛЕКСИКИ
DOI:
https://doi.org/10.32782/2410-0927-2022-16-1Ключові слова:
наукова лексика, словотвірна система, нормування французької мови, терміносистемаАнотація
Мета роботи. Проаналізувати основні етапи формування французької наукової лексики як відображення процесів соціально-історичного розвитку суспільства. Встановити особливості динаміки нормування та номінації наукових понять у французькій мові. Методологія. У дослідженні використовувалися загальні та спеціальні лінгвістичні методи: аналіз, синтез, узагальнення, порівняльно-історичний та описово-аналітичний методи. Основним джерелом поповнення французької наукової лексики стали класичні мови – грецька та латина. Починаючи з XVI століття мовознавці впорядковують норми та правила французької мови. Під впливом гуманізму, реформації, кальвінізму французька народна мова стала загальнонаціональною та в середині XVIІ століття офіційною на всій території французької держави. Теоретиком у галузі нормування літературної мови Франсуа Малербом було сформувано три вимоги до мови: правильність, ясність, чистота (correction, clarté, pureté). В епоху Просвітництва (le siècle des Lumières) (XVIII століття) у французькому мовознавстві з’явилися тенденції щодо уточнення семантики слів. Науково-технічний прогрес (XX століття) започаткував у мові великий пласт, що полягав у потребі означення нових понять в галузі фізики, хімії, техніки та технологій. Крім того, у французькій мові виникає велика кількість англіцизмів, що з’явилися в різних сферах: пресі, телебаченні, торгівлі, економіці, банківській справі, побутовій лексиці та ін. Висновки. Наукова лексика пройшла тривалий шлях історичного розвитку. Середньовічна епоха сприяла появі неологізмів, перекладам із класичних мов у галузях філософії, медицини, педагогіки, механіки та астрономії. З’явилися слова, які номінували абстрактні поняття, що якісно збагатило лексику французької мови. У XX столітті наукова лексика інтенсивно збагачувалася новими лексичними одиницями, структурувалася в різні термінологічні системи.
Посилання
Алексеева О. Б. Когнитивные аспекты диахронического исследования терминологии строительных материалов : автореф. дис. … канд. филол. наук: Москва, 1994. 22 с.
Галян О. В. Суфіксальна деривація іменникових фізичних термінів у французькій мові. Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Серія «Філологічні науки. Мовознавство». 2011. № 6. Ч. 2. С. 131–133.
Галян О. В. Основні суфіксальні процеси у словотворенні фізичних термінів французької мови. Вісник Львівського університету. Серія «Іноземні мови». 2012. Вип. 19. С. 148–156.
Галян О. В. Утворення та функціонування ініціальних скорочень у фізичній терміносистемі (на матеріалі французької мови). Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. Київ, 2020. Вип. 37. С. 13–26.
Катагощина Н. А. История французского языка. Москва : Издательство литературы на иностранных языках, 1963. 446 с.
Лотте Д. С. Краткое методическое пособие по разработке и упорядочению научно-технической терминологии. Москва : Наука, 1979. 127 с.
Суперанская А. В. Общая терминология: Вопросы теории. Москва : Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2012. 248 с.
Dauzat A., Dubois J. D., H. Mitterand H. Nouveau dictionnaire ètymologique et historique. Paris : Larousse, 1971. 805 p.
Dubois J. Étude sur la dérivation suffixale en français moderne et contemporain. Paris : Larousse, 1962. 119 p.
Dubois J. Et Cl. Introduction à la lexicographie: le dictionnaire. Paris : Librairie Larousse, 1971. 217 p.
Guilbert L. La creativite lexicale. Paris : Larousse Universite, 1975. 285 p.
Halyan Oksana. La structure et la sémantique des groupes de mots termes physiques de français. Romanica Cracoviensia : Uniwersytet Jagielloński w Krakowie. 2014. Tom 14. Núm. 1. P. 38–48.
Hazan E. LQR. La propagande du quotidian. Raisons d’agir, 2006. 122 p.
Rey A. La terminologie: noms et notions. Que sais-je. Paris, 1993. № 1780. 128 р.
Volkova Z. N. Histoire de la langue française des origines vers le moyen age. Москва : Издательство УРАО, 2000. 52 с.