ВІКОВА ІДЕНТИЧНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ ЯК ПРЕДМЕТ ПСИХОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
DOI:
https://doi.org/10.32782/psych.studies/2024.2.3Ключові слова:
вікова ідентичність, самокатегоризація, хронологічний вік, суб'єктивний вік, ідеальний вік, ідентичність з поколіннямАнотація
У статті здійснено теоретичний аналіз існуючих підходів щодо концепції вікової ідентичності особистості. Представлено огляд результатів емпіричних досліджень вікової ідентичності представників різних вікових груп. Визначено, що вікова ідентичність є складним психологічним феноменом, який відображає сукупність різних вимірів віку особистості. Провідну роль у формуванні вікової ідентичності відіграють процеси категоризації та самокатегоризації. У віковій ідентичності особистості безпосередньо відображається її власний емпіричний досвід дорослішання та старіння. Чисельність вимірів вікової ідентичності представлена у науковій літературі такими параметрами як «хронологічний вік», «суб’єктивний вік», «ідеальний вік», ідентичність з віковою групою, ідентичність з поколінням, «минуле Я». Процеси порівняння реалізуються індивідом у декількох напрямах: порівняння себе з «усередненим» представником власної вікової групи; порівняння себе зі стереотипними уявленнями про представників свого покоління, як про групу осіб, що розвивалися у єдиному історико-соціальному контексті; порівняння з реальними однолітками; порівняння з самим собою у минулому. Індивіди тяжіють до більш позитивної оцінки себе та свого стану у порівнянні з однолітками. Різниця між суб’єктивним та реальним віком зростає по мірі дорослішання та старіння індивіда. Чим старшим є індивід, тим, зазвичай, він більшою мірою незадоволений власним віком. Прагнення до молодшої вікової ідентичності та здатність вибірково ідентифікувати себе з позитивними характеристиками власної вікової групи, уникаючи негативних, виконує адаптивну функцію, допомагаючи індивіду пручатися негативним стереотипам щодо дорослішання та старіння та долати можливі вікові втрати.
Посилання
Kaufman G., Elder G.H. Revisiting age identity: a research note. Journal of Aging Studies. 2002. № 16. Р. 169–176.
Logan J. R., Ward R., Spitze G. As Old as You Feel: Age Identity in Middle and Later Life. Social Forces. 1992. V. 71, № 2. Р. 451–467.
Cutler N.E. Subjective age identification. Research instruments in gerontology: Clinical and social psychology / Ed. by D.J. Mangen, W.A. Peterson. Minneapolis: University of Minnesota Press, 1982. Р. 437–461.
Kaufman S.R. The ageless self: Sources of meaning in late life. Madison: University ofWisconsin Press, 1986. 220 p.
Westerhof G.J., Barrett A.E., Steverink N. Forever young: A comparison of age identities in the United States and Germany. Research on Aging. 2003. № 25(4). P. 366–383.
Kastenbaum R., Derbin V., Sabatini P., Arrt S. “The ages of me”: toward personal and interpersonal definitions of functional aging. The International Journal of Aging and Human Development. 1972. № 3. P. 197–211.
Barak B., Stern B. Subjective age correlates: A research note. The Gerontologist. 1986. № 26(5). P. 571–578.
Uotinen V., Suumata T., Ruoppila I. Age identification in the framework of successful aging. A study of older Finnish people. The International Journal of Aging and Human Development. 2003. №56. P. 173–195.
Encyclopedia Of The Life Course And Human Development / Ed. by D.S. Carr. V. 3. Detroit : Macmillan Reference USA, 2008. 1561 р.
McTavish D.G. Perceptions of old people: A review of research methodologies and findings. The Gerontologist. 1971. № 11. P. 90–102.
Carp F.M., Carp A. Mental health characteristics and acceptance-rejection of old age. American Journal of Orthopsychiatry. 1981. № 51. P. 230–241.
Sherman S.R. Changes in age identity: Self perceptions in middle and late life. Journal of Aging Studies. 1994. № 8(4). P. 397–412.