ПСИХОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ РОБОТИ В УМОВАХ ВІЙНИ: ДОСЛІДЖЕННЯ ВТОМИ ВІД СПІВЧУТТЯ У ПРАКТИКУЮЧИХ ПСИХОЛОГІВ

Анотація

У статті розглядається проблема втоми від співчуття, яка є актуальною у сучасній психології, особливо в умовах військових конфліктів. Психологи, що працюють з травмованими клієнтами, зазнають ризику емоційного виснаження, що може мати негативні наслідки для їх професійної діяльності та психічного здоров’я. Метою даного дослідження є вивчення особливостей прояву втоми від співчуття серед психологів, які працюють в кризових умовах, та розробка стратегій для її подолання. Для досягнення мети застосовано комплекс методів: теоретичний аналіз літератури, опитування психологів за допомогою спеціалізованих шкал (шкала втоми від співчуття та задоволення Б. Х. Стемма, шкала психологічного стресу PSM-25 Лемура-Тесьє-Філліона, опитувальник «Втрати та придбання персональних ресурсів» Н. Водоп’янової, М. Штейна), а також статистичну обробку даних. Результати дослідження показали, що більшість психологів, які працюють з травмованими людьми, зазнають певного рівня втоми від співчуття, професійного вигорання та вторинного травматичного стресу. Виявлено статистично значущий зв’язок між рівнем професійного задоволення та показниками стресу, вигорання і вторинного травматичного стресу. З’ясовано, що психологи з вищим рівнем особистісних ресурсів менш схильні до стресу. Отже, втома від співчуття становить серйозну проблему для фахівців, що може негативно впливати як на самих психологів, так і на їхніх клієнтів. Для її подолання необхідно розробляти та впроваджувати ефективні стратегії підтримки психологів, включаючи програми психологічної допомоги, навчання навичкам самодопомоги та створення сприятливих умов праці.